Конституцією України гарантується право на працю та рівні можливості у виборі професії та виду трудової діяльності для усіх громадян України.

Високі стандарти умов праці та захист трудових прав працівників встановлюються трудовим законодавством. Це законодавство представлено передусім Конституцією України, ратифікованих міжнародних договорів, Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП України), законів про працю та інших актів законодавства України.

Важливо знати, що згідно з положеннями КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які порушують законодавство про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. За порушення трудового законодавства винні особи можуть бути притягнуті до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, фінансової та кримінальної відповідальності.

Отже, українським законодавством передбачено різні форми юридичної відповідальності за порушення трудового законодавства.

ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Згідно з КЗпП України, дисциплінарна відповідальність може бути виражена у виді догани або звільнення. За порушення трудової дисципліни проти працівника може бути застосовано лише одне з цих стягнень. Дисциплінарні покарання накладаються органом, якому надано право приймати на роботу, обирати, затверджувати та призначати на посаду відповідного працівника. Крім того, дисциплінарні покарання можуть накладатися органами, що мають вищу компетенцію щодо зазначених органів. Зазвичай право прийняття та звільнення працівників належить керівнику підприємства, тому керівник має право застосовувати дисциплінарні стягнення до працівника, який порушив трудову дисципліну.

Також працівники несуть матеріальну відповідальність за будь-який збиток, завданий підприємству, установі чи організації внаслідок порушення їхніх трудових обов’язків. Ця відповідальність зазвичай обмежується частиною заробітку працівника та не перевищує повного розміру завданої шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

АДМІНІСТРАТИВНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Адміністративна відповідальність посадових осіб підприємств, а також фізичних осіб-підприємців, якщо вони є роботодавцями, передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі – КупАП).

 Притягнення осіб до адміністративної відповідальності здійснюється на підставі судового рішення, яке ухвалюється після розгляду протоколів про адміністративні правопорушення, складених уповноваженими центральним органом виконавчої влади, що відповідає за нагляд та контроль за дотриманням законодавства про працю – Державною службою України з питань праці (далі – Держпраці), а також іншими уповноваженими особами.

ФІНАНСОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Також юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть фінансову відповідальність (штраф) за порушення трудового законодавства у випадках, передбачених КЗпП України.

Штрафи, як фінансові санкції, встановлені КЗпП України, накладаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за результатами перевірки Держпраці суб’єкта господарювання чи роботодавця, у разі виявлення порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення.

КРИМІНАЛЬНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

Кримінальний кодекс України (далі – КК України) передбачає кримінальну відповідальність за серйозні порушення законодавства про працю, угод про працю, а також за невиплату заробітної плати.

Згідно з КК України, кримінальна відповідальність встановлюється у таких випадках:

незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів або через те, що він як викривач повідомив про корупційні дії, або інші порушення законодавства про працю; повторне здійснення вищезазначених дій, або їх здійснення щодо неповнолітніх, вагітних жінок, одиноких батьків, матерів або осіб, які виховують дітей віком до 14 років або дітей-інвалідів; серйозне порушення угоди про працю службовою особою підприємства, установи або організації, або окремої особи шляхом обману, зловживання довірою або примусу до виконання роботи, яка не передбачена угодою; ті ж самі дії, здійснені щодо громадянина, з яким укладено угоду про працю за межами України; неправомірне утримання заробітної плати громадянам протягом більш як одного місяця, що спричинене умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності, або громадянином – суб’єктом підприємницької діяльності; те ж саме, якщо це було зумовлено неправомірним використанням коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Наслідком того, що роботодавці все частіше порушують трудові права працівників, є звернення як працівників, так і службових осіб підприємств, установ та організацій до суду захищати свої порушені права.

Проте захист трудових прав в Україні часто виявляється надзвичайно складним або навіть неможливим. У таких випадках особи, переконавшись у порушенні їх прав, які гарантовані Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, можуть звертатися до Європейського суду з прав людини.

Отже, за порушення трудового законодавства винні особи можуть бути притягнуті до дисциплінарної, адміністративної, матеріальної, фінансової та кримінальної відповідальності.

« повернутися