Відпустка для догляду за дитиною до 6 років – це право, яке гарантовано кожному працівнику за наявності відповідного медичного висновку. Тривалість такої відпустки визначається індивідуально, виходячи з потреб дитини, але не може перевищувати досягнення нею 6-річного віку. Важливо враховувати, що в умовах воєнного стану роботодавець має право відмовити у наданні цієї відпустки, особливо якщо працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 КЗпП та п. 3 ч. 1 ст. 25 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки», якщо дитина потребує домашнього догляду, одному з батьків обов’язково надається відпустка для догляду за дитиною без збереження заробітної плати. Тривалість цієї відпустки визначається медичним висновком, але не може перевищувати досягнення дитиною шестирічного віку.

Таким чином, кожен працівник має право оформити відпустку по догляду за дитиною до 6 років. Для цього необхідно подати роботодавцю відповідну заяву та довідку за формою № 080-1/о, затвердженою наказом МОЗ від 11.06.2012 №430.

Термін дії довідки встановлюється індивідуально, враховуючи характер захворювання, його перебіг та ефективність реабілітаційних заходів. Мінімальний термін дії довідки становить 6 місяців (п. 17 Наказу №430).

На основі наданих документів роботодавець видає наказ про надання відпустки по догляду за дитиною до 6 років на термін, зазначений у довідці (пункт 11).

Якщо до закінчення терміну дії довідки стає зрозуміло, що дитина й надалі потребує догляду, важливо заздалегідь подбати про оформлення нової довідки, щоб вона була чинною одразу після закінчення попередньої. У такому випадку, новий наказ оформлювати не потрібно.

У ситуації, коли нова довідка надана через кілька днів після закінчення терміну дії попередньої довідки, необхідно знову написати заяву та видати новий наказ.

Згідно з ч. 5 ст. 179 КЗпП та ч. 2 ст. 18 Закону №504, підприємства, установи та організації можуть надавати одному з батьків частково оплачувану відпустку для догляду за дитиною та відпустку без збереження заробітної плати більшої тривалості за рахунок власних коштів.

Проте, це є правом, а не обов’язком роботодавця.

Тому, якщо працівник не має довідки, роботодавець може надати йому щорічну відпустку (ст. 6 Закону №504), відпустку без збереження заробітної плати (ст. 26 Закону №504), або додаткову відпустку, якщо працівник має 2 і більше дітей (ст. 19 Закону №504).

Закон України від 15.03.2022 №2136-IX «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136) визначає особливості трудових відносин працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану.

Норми Закону №2136, які регулюють деякі аспекти трудових відносин інакше, ніж КЗпП та інше законодавство про працю, мають пріоритетне застосування на період дії воєнного стану для працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Частина 2 ст. 12 Закону №2136 встановлює, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (за винятком відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об’єктах критичної інфраструктури.

Увага: інформація надається з метою загального ознайомлення та не є юридичною консультацією. Для отримання детальної консультації рекомендуємо звертатися до фахівців у галузі трудового права.