15 липня Україна урочисто відзначає дві ключові дати, що є фундаментом нашої національної ідентичності та безперервності. Це День Хрещення Київської Русі-України та День Української Державності. Ці свята не просто вшановують минуле, а й підкреслюють глибокий зв’язок сучасної України з її багатою історією, що охоплює понад тисячу років боротьби за власну свободу та самостійність, формуючи стійку українську державність.

Початок: 988 рік – Цивілізаційний Вибір Русі

Епохальним моментом, що визначив цивілізаційний вектор розвитку нашої землі, стало Хрещення Київської Русі князем Володимиром Великим у 988 році. Це рішення було не просто релігійним актом, а свідомим геополітичним вибором, який спрямував Русь до європейської культурної, освітньої та правової традиції. Прийняття християнства у візантійському обряді стало наріжним каменем, що заклав основу нашої державності, сформував правову культуру та моральний кодекс суспільства. Саме цей крок забезпечив інтеграцію Русі до кола цивілізованих європейських держав, зміцнивши основи української державності.

З прийняттям християнства розпочався період інтенсивного державного оформлення: зміцнилися дипломатичні зв’язки з провідними країнами Європи, активно розвивалася писемність, що призвело до створення визначних літературних пам’яток. Сформувалася унікальна система права, відома як “Руська правда”, яка стала основою для правових відносин у суспільстві. Християнство також сприяло єдності народів, що проживали на території Русі, навколо спільних духовних та культурних цінностей. Крім того, ця подія дала потужний поштовх до розвитку освіти, писемності, сакральної архітектури та філософської думки, заклавши основи для майбутнього розквіту. Поєднання християнської етики з давніми українськими традиціями створило унікальний світогляд, що й донині визначає національну ідентичність українців. Православ’я стало духовною опорою для розвитку української культури, формування військової сили та становлення освітніх інституцій. Цей період яскраво демонструє, як Хрещення Русі заклало потужний фундамент для формування української державності.

Від Русі до сучасної України: Неперервність Державотворення

Витоки сучасної української державності сягають глибин Київської Русі. Саме Київ, нинішня столиця, був політичним і духовним центром цієї середньовічної держави. Звідси бере свій початок наш державний герб – величний тризуб, наша національна грошова одиниця – гривня, і, що найважливіше, – ментальність самостійності та прагнення до незалежності. Історія України є свідченням неперервної традиції державотворення та розвитку української державності.

Традиції Київської Русі знайшли своє продовження у Руському королівстві, козацькій Гетьманщині, у часи Української Народної Республіки (УНР), Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР), Карпатської України, а також у підпільній Українській Головній Визвольній Раді (УГВР). Ця низка історичних форм, хоч і різнилася за структурою та часовими рамками, об’єднана єдиним і незмінним прагненням українців – жити у власній, самостійній та незалежній державі. Кожна з цих формацій є важливою віхою на шляху становлення сучасної української державності.

День Хрещення Русі-України: Історія Свята

Свято Хрещення Київської Русі було встановлене Указом Президента Віктора Ющенка у 2008 році. Це сталося в рамках святкування 1020-річчя хрещення Русі, що підкреслювало історичне значення події для української державності. В документі зазначалося, що свято запроваджене як визнання виняткового значення православних традицій у розвитку українського суспільства, а також з ініціативи українських церков та широкої громадськості.

Традиційно дата святкування припадала на 28 липня, день пам’яті святого рівноапостольного князя Володимира. Проте у 2023 році, у зв’язку з переходом Православної Церкви України (ПЦУ) та Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) на новоюліанський календар, дату було перенесено на 15 липня. Відповідний указ, що засвідчив цю зміну, підписав президент Володимир Зеленський. Це рішення демонструє адаптацію національних свят до сучасних церковних календарів, зберігаючи при цьому глибоке історичне та культурне значення для української державності.

День Української Державності: Логічне Продовження Історії

24 серпня 2021 року, у День Незалежності України, президент Володимир Зеленський оголосив про запровадження нового національного свята – Дня Української Державності. Це свято також було вирішено відзначати 15 липня, у день вшанування пам’яті князя Володимира Великого. Такий вибір дати є глибоко символічним, адже князь Володимир – це не лише хреститель, а й потужний символ державотворення: він був об’єднувачем земель, мудрим реформатором та творцем сильної централізованої Київської Русі.

Це нове свято є рішучою відповіддю на будь-які спроби маніпуляцій, які намагаються представити Україну як “молоду державу”. Ми не з’явилися лише у 1991 році. Ми є прямими спадкоємцями Київської Русі, творцями нашого унікального тризуба, засновниками власного правового та духовного простору ще понад тисячу років тому. Це свято підкреслює тисячолітню історію української державності та її неперервність.

Роль Києва як Столиці: Постійність Державного Центру

Київ – це не просто столиця України. Це священне місто, з якого розпочалася українська державність. Ще у IX столітті Київ став центром могутньої Київської Русі. Після Хрещення він перетворився на духовне ядро православ’я. Тут творили видатні постаті, такі як митрополит Іларіон, славетні князі, літописці та філософи, закладаючи культурні та інтелектуальні основи української державності.

У 1917 році саме з Києва розпочалася Українська революція, яка прагнула відновити незалежність. У 1919 році тут урочисто проголосили Акт Злуки УНР і ЗУНР, що стало важливим кроком до єдності українських земель. У 1990 році кияни та гості столиці формували живий ланцюг Соборності, демонструючи прагнення до об’єднання. У 2022 році Київ став незламним символом героїчного спротиву повномасштабній російській агресії, доказом того, що серце України б’ється сильно й вільно, а її державність є непохитною.

Як Тризуб, Гривня і Прапор стали Символами Української Державності

Тризуб – це не просто державний герб України. Це тисячолітній сакральний символ, який міцно єднає нас із Київською Руссю. За часів князя Володимира Великого тризуб був його особистим знаком влади, його зображували на князівських монетах, державних печатках, перснях та зброї. Видозмінені форми тризуба – двозуби, а також тризуби з додатковими елементами – супроводжували нащадків Володимира аж до XIII століття, підкреслюючи спадкоємність української державності.

Витоки кольорів українського прапора, синього та жовтого, можна знайти у Руському королівстві XIII століття. Герби з поєднанням цих кольорів – зокрема, зображення лева на синьому тлі – відомі ще з історичної битви під Грюнвальдом 1410 року. У XIX столітті, під час європейської “Весни народів” у 1848 році, ці кольори набули національного значення і стали символом самовизначення українців Галичини, знаменуючи їхнє прагнення до своєї держави та української державності.

Слово “гривня” походить від старослов’янського “грива” – шиї. Спочатку це була прикраса, що носилася на шиї, яка згодом еволюціонувала у вагову одиницю – злитки срібла у формі ромбів, що використовувалися для обміну та торгівлі. У VIII-XIII століттях гривня стала поширеною формою грошей на теренах Київської Русі. У 1918 році Центральна Рада, відновлюючи українську державність, запровадила гривню як грошову одиницю Української Народної Республіки.

Після знищення української державності більшовиками гривня зникла на десятиліття, але її повернення сталося разом із проголошенням Незалежності України. У 1996 році гривня знову стала офіційною валютою суверенної України. На її банкнотах і нині зображені видатні князі Київської Русі, що символізує нерозривний зв’язок сучасної фінансової системи з давніми історичними коренями української державності.