🎵Від мелодій миру — до акордів війни. Пам’яті Руслана Кухара…

Сьогодні на щиті повернувся до рідної землі наш земляк із села Чаньків — старший солдат КУХАР Руслан Анатолійович. Він був не лише відважним воїном, але й талановитим музикантом та відданим педагогом, чиє життя обірвалося надто рано.

Руслан Анатолійович народився у 1987 році в селі Чаньків. З дитинства він демонстрував наполегливість та жагу до знань. Закінчивши місцеву школу із золотою медаллю, він продовжив навчання у Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка, де здобув освіту за спеціальністю «Фізика. Інформатика». Паралельно з академічними успіхами, Руслан розкривав свій багатогранний музичний талант. Навчаючись у школі мистецтв, він віртуозно володів різними музичними інструментами, зокрема акордеоном, даруючи радість оточуючим своїми мелодіями.

Це був справді творчий, розумний і надзвичайно чуйний чоловік, який завжди був готовий прийти на допомогу. Руслан створив сім’ю, виховував сина, яким безмежно пишався. Його життєва сила та доброта залишили яскравий слід у серцях близьких.

З 2022 року Руслан Анатолійович присвятив себе вихованню молоді, працюючи керівником гуртка у Центрі позашкільної освіти. За короткий час він став невід’ємною частиною освітнього простору, надихаючи колег, вихованців та всіх, хто його знав. Він умів підтримати, вселити віру у власні сили, створивши справжню родину з колективу. Його вихованці з гордістю представляли Центр на обласних та всеукраїнських конкурсах, що свідчить про його педагогічний талант та відданість справі. Руслан був мудрим, врівноваженим, чуйним і добрим учителем, другом, наставником, який надихав своєю присутністю.

У травні 2024 року, отримавши повістку, Руслан без вагань став до лав Збройних Сил України. Його рішення піти на фронт було продиктоване глибоким почуттям обов’язку та безмежною любов’ю до своєї Батьківщини. Він розумів, що хтось має захищати країну, і він був готовий стати на цей захист до останнього подиху. Його мужність і самовідданість стали прикладом для багатьох.

5 жовтня 2025 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Куп’янськ Харківської області, старший солдат Руслан Кухар загинув смертю Героя. Йому було лише 38 років. За час військової служби Руслан неодноразово отримував відзнаки та подяки, зокрема нагороду від Міністра оборони України — “Залізний хрест”. Його відвага, гідність і самопожертва навіки залишаться символом справжнього воїна, який віддав найцінніше за мирне майбутнє України.

Поховали Захисника у рідному селі Чаньків. Церемонія прощання зібрала рідних, побратимів, друзів, односельців, колег, учнів та мешканців громади. Люди стояли на колінах, зустрічаючи свого Героя зі сльозами, квітами та молитвою в серці, вшановуючи його пам’ять та подвиг.

У пам’яті всіх, хто його знав, Руслан Кухар назавжди залишиться щирою, доброю, справедливою людиною, мужнім і вірним сином своєї землі. Його життєвий шлях, сповнений творчості, педагогічного таланту і, зрештою, героїзму, слугуватиме вічним прикладом для майбутніх поколінь.

🙏🏼 Висловлюємо щирі співчуття матері, батькові, синові, молодшому братові, цивільній дружині, рідним і близьким, а також побратимам загиблого Захисника. Разом із вами схиляємо голови у глибокій скорботі. Світла пам’ять про Руслана Кухара і вдячність за його подвиг назавжди житимуть у серцях мешканців громади.

🕊️ Вічна пам’ять і слава Герою! Вічна вдячність педагогу, музиканту, наставнику, Людині.