Українці зосереджені на власних викликах, адже в Україні триває наймасштабніша війна у Європі з часів Другої світової. Проте світ значно ширший за межі Європи. Історія показує, що баланс сил може змінюватися, як це відбувалося в Середньовіччі, коли Європа запозичувала знання та технології у арабського світу, який, у свою чергу, мав доступ до досягнень Китаю та Індії. Цей фундаментальний цикл суперництва між «Глобальним Заходом» та «Глобальним Півднем» зараз загострює глобальні конфлікти. США та Китай активно борються за сфери впливу, а позиція Індії відіграє ключову роль у визначенні майбутнього світового порядку. Саме тому російсько-українська війна може зазнати значного впливу від глобальних геополітичних процесів. Наприклад, майбутні саміти Шанхайської організації співробітництва (ШОС) та зустрічі між ключовими світовими лідерами, такими як Дональд Трамп та Сі Цзіньпін, матимуть вирішальне значення. Саміт ШОС у Тяньцзині, що відбудеться 31 серпня – 1 вересня, стане платформою для обміну думками та визначення позицій країн-учасниць. Китайський парад 3 вересня, присвячений Дню перемоги над Японією, демонструватиме силу та згуртованість союзників Пекіна. Ці події відбуваються на тлі спроб Трампа вплинути на відносини між Україною та Росією, прагнучи отримати максимальну вигоду. Позиція Індії є надзвичайно важливою, адже їй доведеться обирати між США та Китаєм, які є партнерами її головного супротивника – Пакистану. Індія не зможе залишатися осторонь, прикриваючись нейтралітетом. Світ зараз намагаються поділити не стільки президенти, скільки ключові світові гравці, і перетягування Індії на свій бік значною мірою вплине на долю багатьох конфліктів, включно з російсько-українською війною. Президент Росії Володимир Путін активно шукає підтримки серед країн «Глобального Півдня», щоб продемонструвати свою неізольованість. Трамп, у свою чергу, використовує це для своїх переговорів, пропонуючи поступки щодо України в обмін на вигоди в інших сферах. Митні тарифи США щодо Індії, які набули чинності 27 серпня, також є частиною цієї геополітичної гри. США та Китай також чинять тиск на інші країни, що вагаються. Флот США направляється до берегів Венесуели під приводом боротьби з наркокартелями, надсилаючи сигнал країнам Латинської Америки щодо їхнього вибору сторони. Ізраїль погрожує Ємену та Газі новою операцією, а Єгипет підтягує війська на Синайському півострові, демонструючи свою позицію. Африка та Далекий Схід також є аренами геополітичних маневрів. «Митні війни» та торговельні угоди Трампа є проявом боротьби за сфери впливу. Китайська відповідь на ці кроки – саміт ШОС, де ключовим питанням може стати «перезавантаження» відносин між Індією та КНР. Інформаційні вкиди щодо потенційних конфліктів за участю Індії, Пакистану, Китаю та інших країн, а також повідомлення про будівництво китайських ГЕС, що впливають на водні ресурси Індії та Бангладешу, підсилюють напруженість. Повідомлення про можливі переговори Трампа з прем’єр-міністром Індії Нарендрою Моді та реакція російських ЗМІ на ці новини, а також скорочення Індією закупівель російської нафти під тиском США, демонструють складність ситуації. Російські «експерти» описують саміт ШОС як «анонс євразійської системи безпеки», але «Глобальний Південь» не є монолітно-антизахідним. Ключове питання – хто готовий купувати російську нафту. Індія намагається балансувати, відвідуючи Кремль та обговорюючи торгівлю з РФ, одночасно намагаючись «перезавантажити» відносини з Китаєм. Якщо Індія не піде на поступки США, Трамп посилить тиск. Зменшення закупівель російської нафти Індією є ознакою слабкості, але можливі поступки Китаю. Створення такого альянсу може надати РФ ресурс для протистояння санкціям та війні проти України. Індія, ймовірно, шукатиме вигоди від США або ЄС, а європейці намагаються зменшити залежність від Китаю. Саміт ШОС є важливою подією, але він стане платформою для «торгових пропозицій» перед зустріччю Сі та Трампа. Росія стягує війська, а Китай – флоти, демонструючи свою готовність до дій. Позиція Індії у світових розкладах має величезне значення, хоча для її уряду головним пріоритетом є фінансова вигода, а не принципи територіальної цілісності чи прав людини. Індія може отримати більше вигод від «Глобального Заходу», ніж від Китаю.