Війна безжально забирає найкращих синів України. З глибоким болем повідомляємо про смерть нашого земляка — Севастьянова Тараса Володимировича, солдата Збройних Сил України. Його відданість Україні та самопожертва є прикладом мужності для всіх нас.

5 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Новомиколаївка Покровського району на Донеччині, Тарас отримав тяжкі множинні осколкові поранення обличчя та переломи кісток. Медики до останнього боролися за його життя, але, на жаль, 27 вересня, у Київській обласній клінічній лікарні, його серце перестало битися… Життя Героя обірвалося надто рано, але його подвиг назавжди залишиться в наших серцях.

Тарас Севастьянов був справжнім сином своєї Батьківщини. Уродженець міста Дунаївці, мужній воїн, який із 2022 року стояв на передовій, захищаючи Україну від ворога. Служив старшим водієм-радіотелефоністом штурмового спеціалізованого підрозділу. Він завжди демонстрував високий бойовий дух, був опорою для побратимів, прикладом відданості, сміливості та честі. Його професіоналізм та відвага заслуговують на найвищу повагу. Севастьянов Тарас Володимирович – це ім’я, яке навіки буде вписане в історію визвольної боротьби українського народу.

Його смерть — непоправна втрата для родини, друзів, побратимів, усієї громади. Це трагічна звістка, яка торкнулася багатьох сердець. Ми висловлюємо найщиріші співчуття матері, синові, сестрі, усім рідним і близьким. Розділяємо ваш біль і низько схиляємо голови перед пам’яттю Героя. Його жертовність не буде забута.

Нехай світла душа Тараса знайде спокій у небесному війську. Ми пам’ятатимемо його як людину, яка віддала найцінніше – власне життя – заради майбутнього нашої країни. Вічна слава і вдячність воїну, який віддав своє життя за Україну, за наш мир і свободу! Пам’ятаймо кожного, хто боровся і бореться за нашу незалежність. Слава Захиснику — Севастьянову Тарасу Володимировичу!