Обіцянки європейських країн відправити своїх військових в Україну в межах повоєнних гарантій безпеки є не більше, ніж словесним жестом солідарності. Натомість, як зазначає політичний оглядач Овен Меттьюз у своїй статті для The Telegraph, реальна ситуація вказує на те, що Україна була і залишається сам на сам з російським агресором. Навіть заяви про готовність 26 країн надати Україні гарантії безпеки звучать як формальність, а не як реальний план дій.

«Європа бреше Україні. Жодні війська не прийдуть їй на допомогу», – пише Меттьюз, підкреслюючи, що навіть принципова згода щодо «сил заспокоєння в Україні», запропонована Макроном, стикається з головною перешкодою – президентом Росії Володимиром Путіним. Кремль неодноразово чітко давав зрозуміти, що розміщення військ країн-членів НАТО в Україні є абсолютно неприйнятним, і ця позиція залишається незмінною. Тому, на думку оглядача, обговорення цього варіанту є лише «черговою порожньою демонстрацією солідарності».

Українці мають вагомі підстави для обурення на адресу західних союзників. Хоча допомога надається, вона часто надходить із запізненням і в недостатніх обсягах. Ця повільність пояснюється простим бажанням європейських країн уникнути прямої війни з Росією. Жорстоке вторгнення та напади на мирних жителів викликають обурення, але водночас ніхто не бажає ядерної війни за Донбас. Ця ж логіка лежить в основі невиправданих схем європейських миротворців.

Відправка іноземних військ в Україну для стримування РФ мала б сенс лише у випадку, якби це була повноцінна армія, готова до бойових дій і жертв. Однак, скільки європейських лідерів насправді готові відправити своїх громадян помирати за Україну? Це питання залишається без відповіді.

Головний висновок зустрічі «Коаліції охочих» полягає не в порожніх обіцянках, а в тому, про що відкрито не говорилося. Зникли будь-які згадки про членство України в НАТО, що є однією з ключових вимог Кремля. Це означає, що коли йдеться про протистояння майбутній російській агресії, Київ залишається сам, а його союзники тримаються на безпечній дистанції. Війна в Україні ставить перед стратегічними перспективами, де надія на колективну безпеку поки що не виправдовується.

Війна в Україні: стратегічні перспективи

Політологи висловлюють скепсис щодо реальних намірів «Коаліції охочих» відправити свої війська в Україну. Якщо ці «миротворці» не будуть готові до конфронтації з російськими силами, їхня присутність не матиме сенсу. Європейські лідери, усвідомлюючи власну стратегічну слабкість, хоч і не озвучують це публічно, розуміють, що Україні доведеться відбиватися від РФ власними силами. У зв’язку з цим, європейці прагнуть «перетворити Україну на дикобраза», реалізуючи стратегію виживання, подібну до тієї, що застосовують Ізраїль та Південна Корея в умовах постійної загрози вторгнення.

Вас також можуть зацікавити новини: