Підтримка України відіграє ключову роль у сучасному геополітичному ландшафті, однак парадоксальна ситуація, коли Захід водночас фінансує агресора, викликає серйозне занепокоєння. Нинішня динаміка міжнародної допомоги змушує задуматися, чи справді вона працює на користь миру та стабільності, чи навпаки, опосередковано сприяє продовженню конфлікту. Аналітики наголошують, що хоча підтримка України вимагає значних ресурсів, перемога агресора обійдеться світові значно дорожче.

Якщо країни Європи та, зокрема, США дійсно стурбовані фінансовими витратами, пов’язаними з допомогою, їм слід ухвалити стратегічні рішення та припинити паралельну фінансову підтримку агресора. Вже зараз російська агресія завдала Україні прямих збитків на суму щонайменше 552 мільярди доларів, включаючи руйнування інфраструктури та крадіжки майна. Ця сума постійно зростає, відображаючи масштаби руйнувань. Водночас, на підтримку України Захід виділив близько 370 мільярдів доларів. Ця сума є значною, проте вона блідне в порівнянні з прогнозованими 4,5 трильйонами доларів, які країнам НАТО доведеться додатково витратити на власну оборону, якщо агресор здобуде перемогу.

У світлі цих розрахунків, експерти пропонують низку розумних фінансових та політичних рішень. Перш за все, необхідно повністю зупинити фінансування Росії через закупівлі енергоносіїв. З початку повномасштабного вторгнення, обсяг західних закупівель російської нафти та газу утричі перевищив загальну допомогу, надану Україні. Це означає, що західні країни, по суті, несвідомо фінансують військову машину агресора, підживлюючи його агресивні амбіції. Така непослідовність, особливо на тлі перебоїв із постачанням військової допомоги Україні, значно підвищує шанси на успіх агресора, що, у свою чергу, матиме катастрофічні наслідки для всього західного світу.

Наразі Європі та іншим партнерам час припинити закупівлю енергоносіїв у Росії та переорієнтувати свої енергетичні потреби на альтернативних постачальників, таких як США, Канада та інші надійні держави. Це не лише послабить економіку агресора, а й посилить енергетичну безпеку самого Заходу. По-друге, вкрай важливо нарешті конфіскувати понад 300 мільярдів доларів заморожених російських активів та спрямувати їх на відновлення України та підтримку її оборони. Історія знає прецеденти, коли подібні кроки здійснювались, як це було з конфіскацією коштів Іраку та Афганістану.

Підтримка України — це не акт благодійності, а стратегічна необхідність та виконання міжнародних зобов’язань. Слід пам’ятати про Будапештський меморандум 1994 року, згідно з яким Україна відмовилася від третього за величиною ядерного арсеналу у світі в обмін на гарантії безпеки. Відмова від цих зобов’язань сьогодні посилає небезпечний сигнал усьому світу про ненадійність міжнародних домовленостей. Послідовна та рішуча підтримка України є запорукою стабільності та довіри до міжнародної правової системи. Лише спільними зусиллями, що включають припинення фінансування Росії та використання заморожених активів, можна забезпечити мир та справедливість.