Повномасштабне вторгнення Росії до України спричинило катастрофічне послаблення впливу Кремля на його колишню імперію. Країни Центральної Азії та Кавказу, відчуваючи загрозу подальшої російської агресії, активно шукають нових потужних союзників, віддаляючись від Москви. Держави, як-от Казахстан та Вірменія, прагнуть зміцнити зв’язки з Китаєм, Туреччиною та Європейським Союзом, шукаючи шляхи диверсифікації своїх зовнішньополітичних та економічних відносин.

Про це детально йдеться у статті Bloomberg, яка аналізує нові геополітичні реалії.

Колишні радянські республіки віддаляються від Росії

На фоні майбутніх самітів за участю президента Росії Володимира Путіна, лідери пострадянських держав, хоча й можуть говорити про «міцні зв’язки» з Москвою, насправді демонструють чітку тенденцію до дистанціювання від РФ з моменту повномасштабного вторгнення до України. У регіонах Центральної Азії та Кавказу, зокрема в Казахстані, Вірменії та Азербайджані, спостерігається активне зміцнення зв’язків із країнами, які вважаються суперниками Росії: Китаєм, ЄС, Туреччиною та державами Перської затоки. Це стратегія виживання, спрямована на захист від потенційної агресії з боку Москви.

За словами директора Центру «Карнегі Росія-Євразія» Олександра Габуєва, **цей розворот від Москви «зумовлений страхом».** Країни намагаються мінімізувати ризики й шукають способи віддалитися від Росії настільки, наскільки це можливо, усвідомлюючи зміни у світовому порядку.

Повномасштабна війна Росії проти України змусила сусідів Кремля переосмислити власну безпеку. Адже Володимир Путін відкрито продемонстрував готовність застосовувати силу для «повернення» територій колишньої імперії або «захисту росіян» за її межами. Цього тижня він бере участь у саміті «Росія — Центральна Азія» в Душанбе, а наступного дня — у зустрічі Співдружності Незалежних Держав (СНД).

Порожнечу заповнюють інші великі гравці

Окрім відчуття прямої загрози, війна виснажує економічні та військові ресурси Росії, а також поглинає увагу її керівництва. Поки в Кремлі непокояться через зниження власного впливу, інші великі гравці активно заповнюють цю геополітичну порожнечу.

За останні два роки торгівля Китаю з п’ятьма центральноазійськими республіками зросла на третину. У червні лідер КНР Сі Цзіньпін відвідав Казахстан, а в серпні президент США Джо Байден запросив лідерів Вірменії та Азербайджану до Білого дому після того, як сприяв укладенню мирної угоди між ними. США отримали ексклюзивне право розвивати так званий «Шлях Трампа міжнародного миру і процвітання», який пролягатиме через Вірменію до азербайджанського ексклаву Нахічевань на кордоні з Туреччиною.

Туреччина також прагне скористатися новими можливостями. Президент Реджеп Ердоган у вівторок узяв участь у саміті тюркомовних країн, що відбувся в Азербайджані. Представники ЄС у квітні провели переговори з лідерами Центральної Азії, обговорюючи шляхи поглиблення співпраці.

«Росія не завжди може демонструвати силу за кордоном, коли всі ресурси поглинає війна в Україні. Їхні можливості вже розтягнуті до межі, і головний пріоритет — це війна», — зазначає старша наукова співробітниця лондонського Інституту об’єднаних служб (RUSI) Емілі Ферріс, підкреслюючи ослаблення російського впливу.

«Вплив Путіна ослаб, але ненадовго»

Попри загальну тенденцію до дистанціювання, Росія все ще зберігає значний політичний, економічний і військовий вплив у регіоні. Мільйони трудових мігрантів із цих країн працюють у РФ і надсилають додому перекази, що суттєво підтримують місцеві економіки. Казахстан, Киргизстан і Вірменія входять до єдиного митного простору під егідою Москви. Таджикистан є учасником оборонного альянсу з Росією, і лише Казахстан із цієї групи не має російської військової бази на своїй території.

Це означає, що «вікно можливостей» для формування нових альянсів може швидко закритися після завершення війни в Україні, тому країни поспішають закріпити нові зв’язки.

«Вплив Путіна ослаб, але ненадовго. Захід рідко вміє скористатися подібними моментами», — зазначає спеціальний радник Інституту досліджень Близького Сходу (MEMRI) Владислав Іноземцев. Він нагадав, що Казахстан нещодавно обрав російську держкорпорацію «Росатом» для будівництва першої в країні АЕС, попри участь у тендері китайських, французьких і південнокорейських компаній, що демонструє складність геополітичних розкладів.

Серйозні конкуренти Москви

Попри збереження певного впливу, Москва вже має серйозних конкурентів, які активно розширюють свою присутність у регіоні.

Китай неухильно розширює свій вплив через ініціативу «Один пояс, один шлях» і вже став найбільшим торговельним партнером Казахстану та Узбекистану — двох провідних економік регіону. Під час візиту Сі Казахстан підписав із Китаєм угоди на 24 млрд дол. і домовився про будівництво третьої залізниці між країнами, що свідчить про зростання економічних зв’язків.

«Росія тепер набагато менш помітна в Узбекистані. Китайці без вагань заповнюють цю порожнечу», — зазначив керівник регіону СНД у банку Rothschild&Co Джованні Сальветті.

Євросоюз уклав стратегічну угоду про партнерство з п’ятьма країнами Центральної Азії (Казахстаном, Узбекистаном, Туркменістаном, Таджикистаном і Киргизстаном), що передбачає інвестиційну програму до 12 млрд євро. Ця програма спрямована на розвиток транспортних маршрутів, видобутку критично важливих мінералів і енергетики. Країни Центральної Азії також пообіцяли посилити контроль, щоб запобігти обходу санкцій, запроваджених проти російського військово-промислового комплексу. ЄС, своєю чергою, розвиває нові торговельні шляхи через регіон, які дозволять транспортувати товари з Китаю до Туреччини та далі до Європи, оминаючи Росію.

Країни Перської затоки теж посилюють свою присутність, розширюючи економічні та політичні зв’язки. 2023 року Саудівська Аравія вперше провела саміт Ради співробітництва країн Перської затоки (GCC) із державами Центральної Азії. Хоча запланований на травень цього року другий саміт в Узбекистані без пояснень відклали на невизначений термін.

Вірменія минулого року заморозила участь у військовому альянсі з Росією після того, як Кремль не надав допомоги під час конфлікту з Азербайджаном 2022 року, і пригрозила повним виходом. Єреван також заявив про намір приєднатися до ЄС і 2023 року, всупереч позиції Москви, ратифікував членство в Міжнародному кримінальному суді, який видав ордер на арешт Путіна за воєнні злочини в Україні.

Президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв відмовився підтримати війну Росії проти України, попри тиск Кремля. Минулого місяця він зустрівся з президентом України Володимиром Зеленським під час Генеральної асамблеї ООН у Нью-Йорку. А ще раніше, в серпні, Токаєв заявив, що підтримує міжнародні гарантії безпеки для забезпечення незалежності України.

Партнерка лондонської аналітичної компанії PRISM Strategic Intelligence Ltd. Кейт Маллінсон наголосила, що після початку війни інші країни-сусідки Росії прагнуть урівноважити свої відносини з різними центрами сили, щоб послабити залежність від Москви. Головний урок, який країни Центральної Азії винесли з повномасштабного вторгнення, — це те, що Росія не відмовиться від своїх стратегічних цілей, незалежно від ціни.

До слова, у вересні Володимир Зеленський закликав звернути увагу на ризики агресії у країнах колишнього СРСР, зокрема в Казахстані та Молдові, де Росія втрачає вплив.