Росія, за інформацією американської розвідки, планує залучити для ведення бойових дій в Україні найманців з Куби. Загальні плани Кремля можуть сягати до 100 тисяч кубинців, що значно підсилить ворожі підрозділи.

На думку військового експерта Ігоря Романенка, генерал-лейтенанта у відставці, це цілком імовірно, зважаючи на те, що РФ постійно вербує найманців у найбідніших країнах світу, пропонуючи значно вищі зарплати, ніж ті, що доступні на їхній батьківщині. За різними оцінками, вже зараз у російському війську перебуває до 5 тисяч кубинських найманців. Це підтверджує і доволі часте потрапляння в полон громадян Куби, які воюють на боці агресора.

Вербування кубинців та досвід військових з Північної Кореї

Ігор Романенко підтверджує реальність масового залучення кубинців, а також наголошує на досвіді інших іноземних військових, зокрема з Північної Кореї, які вже брали участь у бойових діях на боці Росії. «Залучення кубинців — це абсолютна реальність. Росіяни давно займаються їх вербуванням. За рахунок наявних коштів їм вдається підтримувати високий рівень укомплектованості військ. Щоправда, останнім часом ця кількість дещо зменшилася», — розповідає ТСН.ua Ігор Романенко. Експерт додає, що Росія постійно шукає найманців по всьому світу, маючи для цього достатньо фінансового ресурсу. Корейські військові, які потрапили на російсько-українську війну, змогли швидко адаптуватися, набралися досвіду в умовах війни дронів. Це досить витривалі та ідеологічно стійкі солдати, вони завдали Україні чимало клопоту під час бойових дій. Росіянам вдалося досягти успіхів, використовуючи корейців як «гарматне м’ясо», і це треба мати на увазі.

Чому Куба: $2000 проти $20 зарплати

Романенко пояснює, чому Росії вигідно використовувати на війні найманців саме з найбідніших країн. «У порівнянні з російськими військовими — це обійдеться значно дешевше, особливо використання кубинців — молодих, здорових та сильних. Адже середня зарплата на Кубі — 20 доларів. А найманцям обіцяють платити по 2 тисячі на місяць. Інша справа, що росіяни дурять кубинців, бо їх винаймають нібито на будівництво чи охорону військових об’єктів, а вже по прибуттю до Росії ставлять перед фактом, що ті мають йти на „м’ясні штурми“. Вибору у них немає — і вони підуть», — підкреслює Ігор Романенко. За його словами, росіянам вдалося розгорнути цілу мережу наймання солдатів, а уряд Куби лише вдає, що не бере в цьому процесі участі. «Але це відверта брехня, бо росіяни надпотужно активізували цей процес і прагнуть залучити до 100 тисяч кубинців. А на найближчий час вже формують угрупування з кубинців на 25 тисяч, щоб перекинути їх на фронт. Все це викликає серйозне занепокоєння, особливо на тлі того, що в Україні не вирішується питання мобілізації», — зазначає військовий експерт.

Використання внутрішніх резервів: «два різних козацтва»

Романенко констатує, що, окрім найманців, Росії вдається використовувати й наявні внутрішні резерви завдяки пропаганді та псевдопатріотизму. «Як не дивно — це козацтво. Російське козацтво Путін активізував, фінансував та задіяв ще понад 5-10 років тому. Так, це ідеологічно зомбовані люди, але російський диктатор уміло їх використав на війні в Україні та продовжує це робити. Ми ж маємо вікові традиції українського козацтва, маємо певні резерви по людях, яких критично не вистачає у війську, але уряд, замість того, щоб упорядкувати ці процеси в рамках держави, навпаки, відміняє своє попереднє рішення щодо козацтва. Чому так відбувається — мені незрозуміло», — розмірковує Ігор Романенко.

З тюрми в штурмовики: досвід засуджених

Експерт звертає увагу на те, як Путін використовує на війні засуджених. Саме з них формувалася ПВК «Вагнер», яку світові військові експерти визнавали найбільш підготовленою та міцною штурмовою піхотою. «Нашим військовим вдалося вистояти перед штурмами „вагнерівців“ та фактично знищити цю найсильнішу у світі штурмову піхоту. Але що нам заважає створити свої штурмові підрозділи з колишніх засуджених? У нас вже є полки, які проявляють себе досить ефективно. Наприклад, 225 полк, сформований переважно з колишніх засуджених. Цей полк виконував бойові завдання на Сумщині та Курщині, потім пройшов Покровськ, і спільно з бригадою відбив у росіян чотири населених пункти на Дніпропетровщині. Ось вам і важливість особового складу та підготовки, колишні засуджені завзято воюють.

Логічно, що за рішення Верховного головнокомандувача нещодавно розпочато формування Штурмової піхоти, як роду військ ЗСУ і колишні засуджені стали штурмовиками. І я вважаю, що це правильний крок, хоча були й незадоволені цим рішенням, особливо серед представників десантно-штурмових військ, які говорили, мовляв, наявність колишніх засуджених підриває їх підходи. Якщо такі полки ефективні у боях, то чому б їх не масштабувати, адже ресурс для цього є?», — підкреслює Романенко.

Та додає, що зараз Україна має застосовувати все, що працює на безпеку та потенціал Сил оборони. І при цьому не забувати про домашні завдання: повна та справедлива мобілізація, переведення економіки на військові рейки, оновлення законодавства до рівня «війна» — посилення відповідальності громадян за захист країни.

Блокування F-16: експерт пропонує наймати пілотів

«Ми маємо також залучати найманців зі всього світу, як це робить Росія. Наприклад, зараз нам не вистачає пілотів на F-16, які постачають партнери. Американці свідомо заблокували підготовку наших пілотів і гальмують цей процес. Якщо так, то нам потрібно шукати вихід — наймати пілотів, які зможуть це робити за гроші», — каже Ігор Романенко.

Путін націлився на Дніпро та обіцянка про Tomahawk

Генерал-лейтенант підкреслює, що посилення армії РФ кубинцями свідчить про те, що Путін не збирається припиняти війну. Експерт також критикує дії західних партнерів щодо постачання далекобійної зброї. «Президент США продовжує гратися в заяви щодо передачі Україні ракет Tomahawk, а Путін фактично купує його цією ситуацією. Він нібито каже: „Не давайте Україні Tomahawk, а ми підпишемо договір щодо ядерної зброї (СНВ)“. Це дає привід Трампу не вводити жорстких санкцій проти Росії, а обіцянки про далекобійні Tomahawk залишаються лише обіцянками. Усе, що нам давали американці, — це ракети малої дальності на 200-300 кілометрів, але у США їх помпезно називають „далекобійною зброєю“. Усе це дозволяє Путіну лише одне — безкарно продовжувати війну», — підкреслює Романенко. Експерт також вказує на нові стратегічні цілі противника. «Бойові дії тривають у чотирьох областях України, які Путін записав до своєї конституції. Але ж його війська вже зайшли і в Дніпропетровську область. Зараз Кремль перекидає туди додаткові сили та резерви — бо там добре йде. За вересень із території України, яку окупували росіяни, 50% припадає саме на Дніпропетровщину. Все це вказує на те, що Путін стратегічно націлився на Дніпро. І це потрібно зупиняти», — каже Ігор Романенко.

Чому найманці вигідні Кремлю

Експерт додає, що росіянам вигідно кидати у бій найманців, у тому числі кубинських, на найгарячіших ділянках фронту. «Росіянам це вигідно — не вони будуть гинути. Якщо загине іноземець, то не потрібно займатися його родиною, не треба боятися зростання соціальної напруги. Загинув кубинець чи кореєць — ну й загинув, така його гірка доля. Тому вони потужно продовжують пошук таких осіб. Росіян не особливо хвилює і момент з адаптацією кубинців до нашого клімату. Якщо ти хочеш вижити, ти засвоїш все, щоб вижити. І це правило працює. У іншому випадку — загинеш. І вони гинуть. А деякі виживають, стають досвідченими і воюють», — пояснює Романенко.

Експорт бойового досвіду та фронт для держслужбовців

Експерт погоджується, що в України теж є інтернаціональні підрозділи (білоруси, грузини, чеченці), але це лише десятки бійців, тоді як росіяни намагаються найняти десятки тисяч найманців. «Тут важливий момент. Всі, хто допомагає у цій війні нам і росіянам, ретельно вивчають умови ведення сучасної війни. Будь-які навчання у сучасних арміях світу не порівняються з бойовим досвідом. Всі це знають, тому хочуть мати дані по ньому і навчати цьому свої війська. Тому і корейці, і кубинці, і китайці будуть використовувати цю можливість на ротаційній основі. До речі, в Україні теж давно потрібно поставити на більш жорсткий контроль усі наші силові структури та держслужбовців — всі вони мають пройти через фронт», — підсумовує Ігор Романенко.