Харарі порівнює російські військові зусилля з кампаніями Першої світової війни, де значні людські втрати не приносили відчутних територіальних здобутків. Він проводить паралелі з американським вторгненням в Ірак у 2003 році, ставлячи риторичне запитання: чи вважалося б це перемогою США, якби вони захопили лише 20% Іраку, втративши при цьому мільйон солдатів?

Історик зазначає, що російські військові зазнають невдач не тільки на суші. На морі українські морські дрони та ракети змусили російські кораблі відступити до найвіддаленіших бухт, а російська авіація уникає наближення до лінії фронту через ефективну українську протиповітряну оборону. Це демонструє, що війна в Україні триває з несподіваними для агресора поворотами.

Для контрасту, Харарі згадує 12-денну війну Ізраїлю проти Ірану, де ізраїльська авіація встановила повний контроль над небом за 36 годин без жодної втрати літака. Це свідчить про різницю в ефективності військових дій.

Автор статті також звертає увагу на той факт, що у війні в Україні брала участь лише одна іноземна армія – КНДР, яка допомагала Росії. Україна ж, попри допомогу Заходу, здебільшого покладалася на власні сили. У перші місяці конфлікту, коли Захід надавав лише обмежену підтримку, Україна відбивалася переважно власною зброєю. Харарі висловлює думку, що Україна здобула б повну перемогу ще у 2022 або 2023 році, якби отримала необхідне озброєння вчасно, до того, як Росія змогла адаптувати свою армію та економіку до тривалої війни.

Критика Заходу за надмірну обережність та нерішучість звучить у статті особливо гостро, особливо коли йдеться про загрози власним кордонам, як-от російські дрони та літаки в повітряному просторі НАТО. Харарі припускає, що якби Росія напала на Європу, а США не втрутилися, то саме українська армія стала б найсильнішим військовим активом Європи. Американські військові також могли б багато чого навчитися з бойового досвіду України та її новітньої зброї. Ймовірно, це одна з причин, чому Дональд Трамп почав більше підтримувати Україну, адже він схильний підтримувати переможців.

Війна в Україні: стратегічні перспективи

Згідно з повідомленнями, у російському сегменті інтернету все частіше лунають скарги на критичні проблеми російської армії та її нездатність досягти значних успіхів. Зокрема, відзначаються високі втрати серед піхоти та погіршення економічної ситуації через українські атаки на нафтопереробні заводи. Також з’являються повідомлення про дефіцит зенітних ракет для комплексів “Бук”, які активно використовувалися проти українських безпілотників. Деякі російські блогери вже відкрито говорять про можливу поразку Росії у цій війні, що свідчить про зростання песимізму серед прихильників агресії.

Стаття Юваля Ноя Харарі підкреслює, що, незважаючи на кремлівську пропаганду, реальна ситуація на фронті вказує на те, що переможцем у війні може стати саме Україна. Його аналіз стратегічних аспектів конфлікту та порівняння з іншими військовими кампаніями дають підстави вважати, що військова допомога Україні та її власна стійкість є ключовими факторами у боротьбі за незалежність.

Вас також можуть зацікавити новини: