💔 Війна продовжує забирати життя, і сьогодні громада Ковеля провела в останню земну дорогу Героя, захисника України Максима Сущука. Ця втрата — великий біль для всіх, хто знав Максима, справжнього патріота та відданого громадянина.

Максим Сущук народився 14 березня 1992 року. Здобував освіту в загальноосвітній школі №3 імені Лесі Українки, після закінчення якої продовжив навчання в ПТУ №7, де отримав професію водія та слюсаря з ремонту автомобілів. Його життєвий шлях був тісно пов’язаний з Ковелем, де він залишив глибокий слід.

У 2014 році Максим одружився з Іриною, з якою познайомився в колі друзів. Через рік у їхній родині народився син Максим, що стало найбільшою радістю в житті молодого подружжя. Максим був не лише люблячим чоловіком та батьком, а й працьовитим ковельчанином.

Працював торговим агентом на різних підприємствах Ковеля та Луцька, також мав досвід роботи на будівництві у Польщі. Останнім місцем роботи Максима було ТзОВ «Негабарит». Його трудова діяльність характеризувалась відповідальністю та прагненням до кращого.

Максим мав багато захоплень. Він любив рибальство, часто проводив час на берегах річки Турія, насолоджуючись природою та спокоєм. Мав загострене почуття справедливості, активно виступав проти браконьєрства, демонструючи свою любов до рідного краю та його захисту. Цікавився історією Ковельщини, що свідчить про його патріотизм та бажання знати більше про свій народ.

Хоча Максим не проходив строкову службу через стан здоров’я, він завжди мріяв служити у Президентському полку. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, Максим відвіз сім’ю до батьків у Старовижівський район, а сам, не вагаючись, повернувся до Ковеля, щоб стати на захист рідної землі. Він відстояв чергу у військкомат і наступного дня був зарахований до лав місцевої тероборони.

Спочатку Максим охороняв кордон з Білоруссю, а згодом, разом з побратимами з волинської «Сталевої Сотки», пройшов найскладніші ділянки фронту. Його мужність та відвага стали прикладом для багатьох.

7 червня 2023 року Максим отримав важке вогнепальне осколкове поранення голови. Протягом багатьох місяців захисник мужньо боровся за життя, перенісши декілька операцій у лікарнях Краматорська, Дніпра, Києва та Івано-Франківська. Рідні та близькі були поруч, вірячи у його одужання. На жаль, 30 березня серце воїна, водія військової частини А 7063 Максима Сущука, зупинилося. Йому назавжди залишилось 33 роки.

Міський голова Ігор Чайка висловив щирі співчуття родині Героя: мамі Людмилі Дмитрівні, брату Дмитру, дружині Ірині, сину Максиму, всім рідним та близьким. Його слова стали виразом спільного горя та підтримки.

Двоюрідна сестра дружини Максима, Тетяна Дричик, згадувала про нього як про добру, порядну та чесну людину. Вона передала його слова, сказані у перший день війни: «Тривожну валізу збирати не буду, бо немає такого розміру, щоб вмістити усю сім’ю, родину, друзів, домівку, Україну. Я залишаюся вдома». Ці слова підкреслюють його відданість Україні та родині.

Висловлюємо щиру подяку Герою за захист України та спокій у Ковелі. Його подвиг назавжди залишиться в пам’яті народу.

Похорон Максима Сущука відбувся на Алеї Героїв міського кладовища. Вічна пам’ять і шана Герою, який віддав своє життя за Україну.