Герої не вмирають. Вони просто перестають бути поруч. Відлітають….. Тихенько і не попрощавшись. Можливо тому, що не збирались помирати. Мали плани, хотіли любити, народжувати дітей, працювати, радіти життю. Не судилось……Стали зірками в небі. Янголами-охоронцями.

 Сьогодні,  06 липня,  на Майдані свободи відбулося прощання  з молодим взірцем мужності, справжнім Героєм Олександром Максимюком.

Віддати останню шану українському воїну-земляку, який загинув за нас, за мирне небо над Україною та розділити біль утрати з родиною Героя прийшли рідні, друзі, військовослужбовці, представники влади,  духовенство, мешканці громади.

Молодий хлопець був не лише воїном, а й людиною з великим серцем, люблячим сином, надійним другом і прикладом для наслідування для всіх, хто його знав. Його посмішка та доброта завжди гріли серця близьких.

Максимюк Олександр Олександрович народився 31 липня 2003 року в м. Рівне.  Навчався в  Острозький НВК «Школа І-ІІІ ступенів – гімназія». Після закінчення дев’яти класів,  вступив до   ДПТНЗ «Острозьке вище професійне училище» та  отримав професію «Кухар. Кондитер», але з дитинства мріяв бути військовим. Після навчання в училищі влітку 2023 року пішов на війну добровольцем. Проходив навчання за кордоном, останні місяці воював на передовій.

Загинув 03 липня 2024 року під час виконання бойового завдання Луганській області.

Героєві назавжди залишиться 20 років…

Батько втратив люблячого сина, сестра і брат – порадника, надійного друга, бабусі – турботливого онука.

Загиблого воїна,  сина благочинного прот. Олександра Максимюка, благочинного Острозького благочиння,  відспівали  у Богоявленському кафедральному соборі Острога. Чин похорону очолив архієпископ Рівненський та Острозький Пимен.

Поховали  Олександра  на Новому кладовищі на Алеї Героїв.

Душа пече від усвідомлення, що таких, як він, ми більше не побачимо серед живих. Його місце у родині, серед друзів, у суспільстві тепер порожнє, і цю порожнечу не заповнять жодні слова втіхи.

У ці скорботні хвилини щиро співчуваємо отцю Олександру та рідним загиблого воїна. Важко знайти слова втіхи, коли стається непоправне – загибель дорогої людини. Ми не в змозі змінити обставини, лише просимо Всевишнього дати вам сили перенести біль втрати…

Вічна і світла пам’ять та впокоєння його душі у Царстві Небеснім. І не забуваймо: пам’ять про Героїв має жити вічно! Слава Україні та її Героєві Олександру МАКСИМЮКУ!