Війна забрала життя ще одного захисника із Жовтих Вод – Сергія Лисяка.

Після року очікувань і надії прийшла страшна звістка — ДНК-експертиза підтвердила загибель захисника-жовтоводця Сергія Лисяка. Йому було 48 років. Його життя, присвячене обороні України, обірвалося трагічно, залишивши глибокий слід у серцях земляків. Сергій Лисяк, який народився 5 червня 1976 року у Жовтих Водах, завжди був відданий своїй справі. Навчався у школі № 3, а у 1993 році здобув фах верстатника широкого профілю, після чого одразу став до роботи токарем на ремонтно-механічному заводі СхідГЗК. Ця професія стала не просто роботою, а покликанням для Сергія.

Після проходження строкової військової служби він повернувся на рідну механоскладальну дільницю, де пропрацював токарем майже 30 років. Колеги згадують Сергія з особливим теплом: «Із самого початку роботи на РМЗ було видно, що бути токарем – це його покликання. Він багато вчився, самостійно розбирався у складних робочих завданнях. Передавав свій досвід молоді, яка приходила на завод. Після того, як провідні фахівці дільниці вийшли на пенсію, він «підхопив» їхню роботу. Саме йому доручали виготовлення найскладніших деталей». Його майстерність і відданість справі були прикладом для багатьох.

Коли у лютому 2022 року ворог розпочав повномасштабне вторгнення, Сергій не залишився осторонь. 8 березня 2022 року він став на захист Батьківщини, демонструючи свою незламну мужність. Пройшовши базову загальну військову підготовку, він служив кулеметником стрілецького відділення. Сергій Лисяк виконував бойові завдання на Сумському, Харківському та Донецькому напрямках, здобувши статус учасника бойових дій. У 2024 році він опанував нову військову спеціальність – гранатометник РПГ-7, постійно вдосконалюючи свої навички для захисту України.

15 червня 2024 року Сергій Лисяк загинув унаслідок скиду НВП з ворожого безпілотника по позиціях роти. Тривалий час він вважався безвісти зниклим, що стало додатковим випробуванням для його рідних та близьких. Лише згодом, після проведення ДНК-експертизи переданих росією тіл українських захисників, його загибель було офіційно підтверджено, принісши гіркий, але необхідний спокій. Його побратими та колеги досі не можуть змиритися з цією страшною втратою: «Він був дуже хорошою людиною, щирим, надійним товаришем і висококваліфікованим фахівцем. Товариський, веселий, відповідальний, завжди готовий прийти на допомогу. Коли він пішов на фронт, його відсутність одразу відчули на дільниці – постійно телефонували, радилися, як зробити ту чи іншу деталь. Ще й досі не віриться, що ми говоримо про нього у минулому часі…».

Для рідних і друзів Сергій назавжди залишиться добрим, чуйним, людяним, роботящим чоловіком із «золотими руками», який жив по совісті, цінував людей і завжди дбав про інших більше, ніж про себе. У нього залишилися мама Валентина Василівна, брат Олександр, сини Максим та Семен, яким він присвятив своє життя та боротьбу. Прощання з Сергієм Лисяком відбудеться 24 жовтня о 09:00 біля пам’ятника славетним козакам. Світла пам’ять воїну! Щирі співчуття родині!

Більше інформації – у нашому Telegram-каналі: https://t.me/zhv_rada