Війна знову забрала ще одне життя. З глибоким сумом повідомляємо про загибель Героя, який віддав своє життя за Україну. 23 березня 2025 року, під час виконання бойового завдання на Луганщині, загинув солдат Галачинський Василь Сергійович. Йому було лише 29…

▪️Над громадою нависла важка тиша скорботи. Сьогодні, з болем у серці, безліч людей зібралися, щоб віддати останню шану Захиснику, який поклав своє життя за Україну, за наш спокій, за наше майбутнє. Згадуючи Василя, ми вшановуємо його подвиг і пам’ятаємо про ціну свободи.

Народився Василь 12 січня 1996 року в селі Велика Кужелева. З дитинства він пізнав гіркоту втрат, вихований дідусем, рано навчився самостійності. Після школи навчався у Вовковинецькій школі-інтернаті, здобув фах у Хмельницькому ПТУ. Василь створив родину, став батьком маленької Яни. Його життя було сповнене випробуваннями, але він завжди залишався відданим своїй землі.

Василь працював, намагаючись забезпечити сім’ю. Доля розвела його зі сім’єю, та серце Василя покликало на фронт – він став на захист України у найважчі часи АТО. Повернувшись, він знову спробував збудувати сімейне щастя, одружився вдруге, став батьком Даринки. Повномасштабне вторгнення знову покликало Василя до зброї, і він без вагань підписав контракт. Воював відважно, гідно, безстрашно, демонструючи справжню мужність.

У лютому йому вдалося ненадовго повернутися додому, востаннє побачити рідне село, обійняти дідуся. Чотири коротких дні, чотири світанки перед вічною темрявою… Наприкінці березня зв’язок із Василем раптово обірвався. Два тижні тривоги, надії та молитов… І страшна звістка – Василь загинув. За ним не заплачуть батьки, але за ним плачуть Україна, його доньки, брат, дідусь та вся громада.

🇺🇦Провели Героя в останню путь з військовими почестями – гідно, з болем, зі сльозами і безмежною вдячністю. Державні прапори з жалобними стрічками майоріли на вітрі, а в повітрі відчувалася невимовна тиша. Ім’я Василя назавжди залишиться у нашій пам’яті. Вічна пам’ять Герою! Слава Україні!

🕯️Вічна шана Герою.