Війна продовжує забирати найкращих. Ковельська громада провела в останню путь двох героїв, які віддали життя за Україну: Сергія Левчука та Михайла Мончука. Ці відважні воїни, які понад три роки боронили свої родини, рідне місто та країну, назавжди залишаться в пам’яті тих, хто їх знав.

Під час громадянської панахиди міський голова Ігор Чайка згадав про їхнє коротке, але сповнене подвигів життя, про їхні мрії та прагнення.

Сергій Левчук народився у Ковелі 30 липня 1997 року. Навчався в ліцеї №10 та Білинській гімназії. Здобувши фах столяра в професійно-технічному училищі №5, Сергій вирішив присвятити себе захисту Батьківщини. У 2018 році під час строкової служби він підписав контракт та став на захист України у складі окремої мотопіхотної Маріупольської бригади ЗСУ. Брав участь в АТО під Іловайськом та в районі Попасної.

З початком повномасштабного вторгнення Сергій добровольцем пішов на фронт, вступивши до лав 63-ї ОМБр. Разом з побратимами він захищав кордони з Білоруссю, а пізніше брав участь у звільненні правобережної Херсонщини. У грудні 2022 року Сергій одружився з Наталею, з якою планував щасливе сімейне життя. Сергій дуже любив малювати та писати вірші, залишаючи після себе творчий слід. Його чекали дружина Наталія, мама Оксана, батько Андрій, бабуся Олеся, сестри Антоніна та Олена, брат Владислав, племінники. За відвагу та героїзм Сергій Левчук був нагороджений «Хрестом артилерійської доблесті» та почесними грамотами. Життя Сергія обірвалося 24 березня 2025 року в селищі Ярова, Краматорського району, Донецької області.

Михайло Мончук, ще один ковельчанин, народився 18 листопада 1994 року. Після закінчення Козлиничівської сільської школи він здобув фах слюсаря-монтажника в Ковельському професійно-технічному училищі №7. З юних років Михайло проживав з бабусею, а згодом зустрів свою майбутню дружину Оксану, з якою відкрив кав’ярню в Ковелі. У родині підростали донечка Софійка та новонароджений син Владислав.

З початком повномасштабної війни Михайло пішов захищати країну, приєднавшись до територіальної оборони, а згодом воював у складі 100-ї ОМБр на найгарячіших напрямках: під Лиманом, Торецьком, поблизу Слов’янська та Краматорська. Михайло отримав відзнаки за відвагу. Під час виконання бойового завдання отримав поранення. Після тривалого лікування він повернувся до військової частини. На жаль, 28 березня 2025 року у Львівському військовому госпіталі серце Михайла зупинилося. Йому було 30 років. Його пам’ятатимуть батьки Ірина та Валерій, бабуся Євгенія, дружина Оксана, діти Софійка та Владислав, сестра Тетяна, брат Сергій, племінники, усі рідні та близькі.

Сергія Левчука та Михайла Мончука поховано на Алеї Героїв міського кладовища. Вічна пам’ять Героям! Щирі співчуття родинам! Дякуємо воїнам за їхній подвиг!