Війна, що невпинно триває на теренах нашої країни, продовжує забирати найцінніше – світлі життя українських синів і дочок. Кожен загиблий захисник України залишає по собі невгамовний біль і порожнечу в серцях рідних, але водночас стає символом незламності та віри в перемогу. Саме таким безстрашним воїном був Василь Миколайович Ковальчук, чия доля відображає тисячі історій мужності та самопожертви. Він був одним із тих, хто без вагань, з перших днів повномасштабного вторгнення, став на захист рідної землі, усвідомлюючи всю небезпеку та відповідальність свого вибору.Навесні 2022 року, коли ворог наступав, Василь Ковальчук, не думаючи про власний страх чи втому, приєднався до лав Збройних сил України. Його погляд завжди був спрямований у майбутнє, пронизаний вірою в неминучу перемогу та думками про тих, хто залишився вдома. Він ніколи не жалівся, демонструючи приклад справжнього українського воїна, який готовий віддати все заради свободи своєї нації.Народився майбутній Герой у мальовничому селі Лідихів. Після завершення шкільної освіти Василь здобув фах будівельника – професію, що символізує творення та розбудову, якій він, на жаль, не встиг повною мірою присвятити себе у мирному житті. Його особисте щастя знайшло в Ірині, з якою вони створили родину та переїхали до села Глушин. Там, пліч-о-пліч, вони вели господарство, плекали сімейний затишок та виховували дітей, мріючи про щасливе та спокійне майбутнє. Ця мирна ідилія була жорстоко зруйнована війною, що змусила Василя Ковальчука, як і багатьох інших, стати на захист Вітчизни.На передовій, серед полум’я битв, Василь Миколайович служив стрільцем 1 відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти (резервної) військової частини Національної гвардії України. Це була надзвичайно відповідальна і небезпечна місія. Під час виконання чергового бойового завдання, внаслідок жорстокого мінометного обстрілу з боку противника, наш загиблий захисник України зник безвісти в околицях Миролюбівки, що на Донеччині. Дні очікування та надії обернулися гіркою правдою – результати ДНК-експертизи підтвердили найстрашніше: загибель Василя Ковальчука. Це стало величезною трагедією для його родини та всієї громади, що оплакує втрату кожного загиблого захисника України.Сьогодні, під сумні звуки духового оркестру Національної гвардії України, громада села Глушин проводжала Героя в його останню земну дорогу. Рідні, побратими, друзі та всі, хто знав і поважав Василя, встелили шлях літніми квітами, віддаючи шану його незламності та самовідданості. Чин похорону та прощання з полеглим захисником відбувся у старовинній церкві Успіння Пресвятої Богородиці. Під час скорботної промови отець Петро Чаплюк наголосив на істинності біблійних слів: «Немає більшої любові за ту, хто життя своє покладе за друзів своїх». Він підкреслив, що Василь Ковальчук дотримався цієї найвищої заповіді, віддавши своє життя заради майбутнього мирної України та кожного з нас. Його жертовність – це найвищий прояв любові до Батьківщини, а пам’ять про нього, як і про кожного загиблого захисника України, буде вічною.Пам’ять про Василя Миколайовича Ковальчука навіки залишиться в серцях українців. Його ім’я буде згадуватися поруч з іншими Героями, які ціною власного життя виборюють право нашої нації на свободу та незалежність. Висловлюємо найглибші та найщиріші співчуття родині та близьким загиблого захисника України. Його подвиг – це вічний приклад незламності духу та патріотизму, що надихатиме майбутні покоління.