Війна страшна, бо залишає після себе не лише зруйновані і спалені села і міста. Ця лиха сила приносить із собою багато горя та страждань, завжди бере у людства найбільшу ціну. Ми можемо миритися з усіма її наслідками, але навчитися жити “без” практично неможливо.
Сьогодні, 12 січня, минає річниця, як від важких поранень, отриманих на полі бою, обірвалося життя нашого земляка, прекрасного сина для своїх батьків, чудового брата, люблячого батька, надійного друга, однокласника, а для своїх підлеглих грамотного та відповідального командира з позивним “сар” Нігірука Андрія Віталійовича.. Річниця гіркої розлуки, вічного жалю та саітлої пам’яті. Річниця “Без” Андрія!
Сьогодні всі, хто знав і пам’ятає Андрія, згадують його добрим словом і тихою молитвою., адже зірка його життя горіла добрими вчинками, гідними подвигами,
гарними справами. Горіла та, на жаль, тихо згасла. В 50 літ він відійшов за межу вічності. Не дожив, не долюбив.
Воїн, патріот, оборонець рідної землі, маківчанин Андрій Нігірук віддав своє життя за Батьківщину, за нас з вами , щоб ми жили в вільній незалежній країні
Маківчанин Андрій Віталійович Нігірук народився 5 березня 1973 року в селі Маків в родині сільських інтелігентів Надії та Віталія Нігіруків. Зростав спокійним, слухняним та життєрадісним, з нестримною цікавістю та жагою пізнавав світ.
Шкільну дорогу розпочав у 1980 році в Маківській восьмирічній школі. Всі вісім років був круглим відмінником, міг вміло поєднати шкільне навчання, допомогу батькам та відпочинок з друзями
Після закінчення з відзнакою Маківської восьмирічної школи у 1988 році він продовжує навчання у Маківській середній школі, яку закінчує із золотою медаллю у 1990 році.
З 1990-1995 роки- навчання у Кам’янець- Подільському сільськогосподарському інституті за спеціальністю фінанси і кредит. Отримує диплом з відзнакою.
З 2001- 2022 роки працював на посаді головного бухгалтера в ТОВ ” Шкіргалантерея”
Розлучений, має сина Андрія.
Коли у травні 2022 року отримав повістку, зразу ж став на захист Батьківщини.
Після отримання сертифікату про закінчення трьохмісячних курсів з підвищення кваліфікації в Хмельницькій академії прикордонних військ капітан Нігірук Андрій Віталійович став начальником третьої прикодонної застави другого відділу прикордонної служби доугої прикордонної комендатури швидкого реагування п’ятнадцятого мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Він один з небагатьох офіцерів нової формації, який вважав, що найбільша цінність- людське життя і він за кожного свого підлеглого ніс велику відповідальність, за що його дуже поважали його побратими.
Під час виконання завдання у місті Бахмут був важко поранений.
Лікувався у військових госпіталях міста Хмельницького, Києва, Харкова. За цей час наш герой переніс чотири операції. Намагався використати будь-яку можливість, щоб врятуватися, адже він так любив життя. Не вдалося.
12 січня 2024 року, рівно рік тому, зболена душа Андрія відлетіла на небеса.
Нам дуже важко загоїти в серці душевну рану, неможливо забути гіркоту від втрати молодої, повної енергії людини. У скорботі ми схиляємо голови перед вічною і світлою пам’яттю нашого Героя.
Слава тобі, Андрію, і вічна пам’ять! Світла і вічна пам’ять всім Героям, які є янголами- захисниками у Небесному Війську.
Слава Україні!!!