-
+ Kиїв
Новини Витвицька ОТГ
Війна страшна, кривава… Залишає після себе не лише зруйновані і спалені села …
Війна страшна, кривава… Залишає після себе не лише зруйновані і спалені села та міста, а й приносить багато горя та страждань, забирає в нас найцінніше.
?Сьогодні, 19 серпня, минає річниця від дня загибелі в російсько-українській війні Героя Петра Івановича Юсипа, який заради незалежності нашої Батьківщини, заради свободи її народу віддав найцінніше – власне життя.
Річниця нестерпної розлуки, вічного жалю і світлої пам’яті.
Сьогодні всі, хто знав і пам’ятає Петра Юсипа, згадують його добрим словом і тихою молитвою.
?? Петро народився 26 березня 1989 року в с. Кальна Долинського р-н. Івано-Франківської області.
Зростав у великій та люблячій родині. Освіту отримав в Кальнянській ЗОШ І-ІІІ ст. Добре вчився, був енергійним, позитивним та доброзичливим, любив читати, ходити в походи, захоплювався скелелазінням. В 17 років за трагічних обставин Петро втратив батька.
У 2006 році вступив до Стрийського вищого художнього професійного училища №16, де здобув професію столяра та почав працювати. Мав «золоті руки», майстрував художні вироби з дерева, та був відкритим до нових професій. Згодом закінчив курси водіння вищої категорії. Працював в Києві, Польщі та Чехії, будував власний дім, де планував створити сім’ю. Добрий по своїй натурі він завжди був готовий прийти на допомогу рідним та друзям.
Після повномасштабного вторгнення рф в Україну, не вагаючись ні на мить пішов добровольцем на захист Батьківщини і вже 4 березня 2022 року вступив до лав ЗСУ. Враховуючи знання, вміння та досвід Петро був зарахований водієм до 710 бригади охорони Держспецтрансслужби в/ч Т0910. Але прагнення бути корисним та бити ворога, спонукало Петра вступити до штурмової бригади. Пройшовши вишкіл та отримавши декілька військових спеціальностей: водій-стрілець, снайпер та позивний «КОВБОЙ», мав честь стати одним з Героїв 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу штурмової роти 710 БрО, девіз якої «Все чуємо! Все бачимо!»
Побратими запам’ятали його добрим, виваженим, справедливим, воїном який впевнено виконував усі бойові накази, сміливо йшов у бій. Петро був особистим перукарем для своїх побратимів, після перемоги, його мрією було відкрити свій власний барбершоп.
Загинув Петро 19 серпня 2023 року внаслідок мінометного обстрілу під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Урожайне Волноваського р-н. Донецької області. Скрізь, по всій лінії зіткнення було важко, точилися запеклі бої, шквальний вогонь ворога виснажував сили наших Героїв. Але відступати вони не збиралися, мужньо стояли на зайнятих рубежах та били ворога. В день загибелі Петро отримав поранення в обидві ноги, не зважаючи на це продовжував вести бій. Але на жаль разом з побратимами потрапляє під ворожий мінометний обстріл. Саме там обірвалося життя «КОВБОЯ», мужнього воїна, справжнього сина Батьківщини.
Петро цінував волю та любив Україну і не мав жодного сумніву: «Краще померти виборюючи свободу, аніж жити на колінах»!
У Героя залишились мати, брати та сестри.
Нагороджений медаллю «Лицар бойового чину» (посмертно) (Івано-Франківською обласною радою від 26 вересня 2023 року), орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) (Указ Президента України №688/2023 від 12 жовтня 2023 року). Похований в с. Кальна Калуського р-н. Івано-Франківської обл.
Він був військовослужбовцем, який виявив мужність і стійкість у захисті Батьківщини. Йому назавжди залишилось 34 роки.
Нехай його пам’ять буде вічною!
Слава Героям!