Explore more in Video

Війна – це коли час зупиняється. Коли ранок починається не з кави, а з вибухів. Коли мама більше не може поцілувати свою дитину, бо її більше немає. Коли батько бере до рук не іграшку для сина, а зброю. Війна – це коли дім стає лише адресою в списку зруйнованих будівель. Коли підвал – нове житло, а темрява – звичний стан. Це коли дитячі малюнки змінюються: замість сонця – чорний дим, замість квітів – танки, замість усмішок – сльози. Війна – це коли серце обривається від слів “у нас прильоти”. Це коли замість майбутнього – одна мрія: вижити. Це коли найрідніші стають спогадами. Це коли світ бачить, але мовчить. Але війна – це ще й боротьба. Це сила тих, хто не схилив голову. Це віра, що навіть у найтемнішу ніч обов’язково настане світанок. І він настане. Бо Україна живе. Бо Україна бореться. Бо ми не маємо права забути, за що і за кого стоїмо! Будинок культури с. Луково