Військовослужбовець зі Львівщини з позивним “Миколай” повернувся у стрій, незважаючи на важке поранення ока. Зараз він продовжує службу в лавах бригади “Червона калина” на Покровському напрямку Донеччини. Поранення, отримане в бою, не зламало його волю до боротьби. До повномасштабного вторгнення чоловік був підприємцем, але з перших днів війни став на захист України.

Про історію воїна розповідає “Суспільне Донбас“. На момент початку війни чоловікові було 44 роки. Позивний “Миколай” він отримав за організацію дитячих доброчинних заходів. Свій військовий шлях він розпочав як стрілець-санітар, опановуючи військову справу без відповідного досвіду.

“Я зрозумів, що тактична медицина – то моє, і воно так добре в голові відклалося. Насправді, дуже важливо знати добре медицину. Тому що війна і всі хочуть жити. І хочеш, щоб жив твій побратим, і самому хочеться вижити”, – ділиться “Миколай”.

Військовий брав участь у боях за Білогорівку, Благодатне, Ласточкине, Невельське та Єлизаветівку, де й отримав поранення ока. “Це було на початку березня 2025 року. Був сильний обстріл. По нас працював і танчик, і міномет. Потім чуємо, що летить дрон. Вони кинули або якусь потужну саморобку, або якусь міну таку добру, що воно так гепнуло. Потім я кажу: я правим оком нічого не бачу взагалі”.

Навіть після поранення та лікування у шпиталі, “Миколай” не збирається здаватися. “Око є ще одне. Просто треба навчитися добре вже з лівої сторони стріляти, а не з правої. Чому я залишаюся? Тому що тут мої хлопці. Я не можу просто їх лишити. Та вже починають говорити не “Миколай”, а “Пірат”. Кажуть: купимо таку шапку трикутну в мультикамі і пов’язку, щоб було видно череп і дві шаблі”, – розповідає захисник.

Повернувшись на службу, “Миколай” став інструктором з тактичної медицини, навчаючи побратимів самостійно надавати першу допомогу. Вдома на нього чекають дружина та дві доньки.

Історії українських захисників

Від початку повномасштабного вторгнення тисячі українців стали на захист країни, багато з яких не мали військового досвіду, пройшли через полон та зазнали поранень. Ці історії демонструють неймовірну силу духу та відданість Україні.

Колишній журналіст та військовослужбовець Роман Борщ розповів про жахливі умови в російському полоні, де завжди не вистачало їжі. Деякі військові, зазнавши поранень на фронті, перейшли на службу до ТЦК. Віталій Смілка зі Львівщини поділився своїм досвідом, як йому доводиться стикатися з нерозумінням людей щодо його служби в ТЦК після отриманих поранень. Він каже: “Що я маю робити? Знімати штани та показувати свої ноги, де вирване м’ясо та сухожилля? Або розказувати як мені з голови викачували кісту після контузії? Вони ж нічого не чують. Тому я й нічого не пояснюю. Намагаюся взяти себе в руки та виконувати свою роботу. Хоча всередині закипаю”.

Вас також можуть зацікавити новини: