05 лютого 2026 року в селі Куца Балка відбулася урочиста церемонія вшанування пам’яті загиблого Героя України, солдата Петрова Дмитра Васильовича. В сімейному колі, серед найближчих, його рідним було вручено державну нагороду.

Відповідно до Указу Президента України № 774 від 09 жовтня 2025 року, за виняткову мужність, проявлену під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, а також за самовіддане виконання військового обов’язку, солдат Петров Дмитро Васильович був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Церемонію вручення високої державної відзнаки провели керуюча справами (секретар) виконавчого комітету селищної ради Надія Іванець та старший офіцер 4 відділу Голованівського РТЦК та СП Сарданов Олександр Васильович. Нагороду з глибокою повагою прийняла дружина полеглого воїна – Людмила Петрова.

Надія Іванець та Олександр Сарданов, від імені всієї громади, висловили найщиріші слова шани і глибокого співчуття родині Петрова Дмитра Васильовича. Вони подякували за неоціненну мужність, сміливість та відвагу, яку проявив наш земляк, солдат Петров Дмитро Васильович, захищаючи Україну від російських окупантів. Присутні вшанували пам’ять загиблого Героя хвилиною мовчання та відвідали місце його вічного спочинку на кладовищі у селі Куца Балка.

Петров Дмитро Васильович народився 1 липня 1983 року в мальовничому селі Березова Балка. Його дитинство та юність пройшли в багатодітній родині. На жаль, батько пішов з життя, коли Дмитру було лише пів року. Мати, яка виховувала п’ятьох дітей, з великою любов’ю та підтримкою старших доньок – Тетяни, Наталії та Олени – виростила найменшого сина. Він здобув освіту в місцевій Березовобалківській середньоосвітній школі.

Після завершення строкової служби в лавах Збройних Сил України, Дмитро повернувся до рідного села Березова Балка. Там він розпочав свою трудову діяльність у ТОВ АПК «Розкішна».

Згодом, створивши власну сім’ю, Дмитро з дружиною переїхав до села Куца Балка. Тут він знайшов нове місце роботи у місцевому господарстві, трудився на току.

З початком повномасштабної війни, Дмитро не залишився осторонь. Спочатку він служив у Вільшанській теробороні, а згодом брав участь у найгарячіших боях на Чернігівщині, під Бахмутом та на Херсонщині. Після виконання завдань, він повернувся до села Куца Балка, продовжуючи працювати в місцевому господарстві.

31 липня 2024 року, Голованівським РТЦК та СП, Дмитро був мобілізований для подальшої служби. Його розподілили до військової частини А4722, де він обіймав посаду старшого стрільця – оператора механізованого відділення.

Він пройшов навчання у Великій Британії. Після повернення, 21 жовтня 2024 року, під час виконання бойового завдання, зв’язок з Дмитром обірвався. Через тиждень сім’ю повідомили про його зникнення безвісти.

28 травня 2025 року офіційно підтвердилося найстрашніше: солдат Петров Дмитро Васильович, відданий Військовій присязі на вірність українському народу, загинув 23 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання, захищаючи Батьківщину. Його життя обірвалося в районі населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області.

Ми безмежно вдячні загиблому захиснику Дмитру за його подвиг та самопожертву. Схиляємо голови у глибокій шані перед його мужністю.

Вічна та світла пам’ять солдату Петрову Дмитру Васильовичу!

Слава Україні!

« повернутися