Книга Вікторії Амеліної, видана авторитетним видавництвом HarperCollins, є глибоким документальним свідченням незламності українських жінок, які протистоять російській агресії. Вона розкриває історії військовослужбовців, правозахисниць та бібліотекарок, чиї життя змінилися через війну. Твір збагачений фотографіями, уривками з щоденників, інтерв’ю та свідченнями, зібраними самою Вікторією Амеліною під час її поїздок у прифронтові та деокуповані регіони.

На жаль, Вікторія Амеліна не встигла завершити рукопис за життя. Останню версію своєї праці вона надіслала знайомій незадовго до своєї трагічної загибелі. Після її смерті, її рідні та друзі, розуміючи важливість цього твору, взяли на себе відповідальність за впорядкування та доповнення матеріалів, використовуючи чернетки та особисті нотатки письменниці. Саме завдяки їхнім зусиллям книга побачила світ і отримала визнання.

Урочиста церемонія вручення премії відбулася в Лондоні 25 червня, що символічно збіглося з днем народження видатного британського письменника Джорджа Орвела. Нагороду отримав чоловік Вікторії Амеліної, Олексій. Призові кошти, що становлять приблизно 171 тисячу гривень, він вирішив передати на підтримку Нью-Йоркського Літературного Фестивалю, заснованого Амеліною у місті Нью-Йорк на Донеччині. Цей жест підкреслює її незмінну відданість культурі та літературі навіть після її відходу.

Значення постаті Вікторії Амеліної та її внесок

Народившись у Львові 1 січня 1986 року, Вікторія Амеліна, попри короткочасну еміграцію родини до Канади у віці 14 років, невдовзі повернулася до України, обравши шлях письменниці. Серед її визначних творів – “Синдром листопаду, або Homo Compatiens”, “Хтось, Або Водяне Серце” та “Дім для Дома”. Її роботи були перекладені багатьма мовами, включаючи англійську, чеську та польську, що свідчить про їхнє міжнародне визнання. Окрім літературної діяльності, Вікторія Амеліна була засновницею Нью-Йоркського Літературного Фестивалю на Донеччині, демонструючи свою активну громадянську позицію та прагнення розвивати культуру в регіонах. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну вона активно долучилася до правозахисної організації Truth Hounds, яка спеціалізується на документуванні воєнних злочинів. Її самовіддана праця часто передбачала поїздки до прифронтових та деокупованих територій, де вона збирала свідчення, які лягли в основу її останньої книги.

Трагічна загибель Вікторії Амеліної в Краматорську

27 червня 2023 року життя Вікторії Амеліної обірвалося після поранення, отриманого під час жахливого ракетного удару російської армії по кафе-піцерії в Краматорську. У той момент вона супроводжувала делегацію іноземних кореспондентів. Цей терористичний акт забрав життя 13 невинних людей та спричинив поранення понад 60 осіб. Вікторія Амеліна, отримавши важкі травми, померла 1 липня у лікарні Мечникова в Дніпрі. Її поховали у Львові 5 липня, де вона знайшла свій останній спочинок. Весною 2024 року навідника російських ракет на піцерію, місцевого жителя Володимира Синельника, який передав ворогу інформацію про скупчення людей, було засуджено. Суд призначив йому довічне ув’язнення з конфіскацією майна. Ракетну систему С-400, з якої агресори здійснили цей злочинний запуск по Краматорську, було знищено у боях на Донеччині у липні 2023 року. Спадщина Вікторії Амеліної та її боротьба за правду продовжують жити в її творах та пам’яті мільйонів українців.