Його нема…

Загинув на війні…

Від горя почорніло навіть небо.

– Боже, прошу, скажи мені, скільки тобі іще синів вкраїнських треба?

Сьогодні, 11 липня, у Вільшанську громаду на щиті повернувся назавжди Захисник України, житель Малої Волиці Сергій Добранський.

СЕРГІЙ ЛЕОНІДОВИЧ ДОБРАНСЬКИЙ народився 9 квітня 1973 року в селищі Іванопіль у простій сім’ї, де руки пахнуть хлібом. Навчався в Іванопільській школі, потім – в Турчинівському ПТУ-30.

Здобувши професію, Сергій працював на Іванопільському цукровому заводі, де за понад 20 років праці зарекомендував себе з найкращого боку, за, що був нагороджений грамотами та грошовими преміями.

У 1999 році стежина долі привела Сергія Леонідовича у село Мала Волиця, де він зустрів свою майбутню дружину Олену та став люблячим батьком для її доньки Вікторії. Згодом у молодого подружжя народилося ще троє дітей: донечки Людмила та Дарина і син Віктор.

У селі Сергія любили та поважали, до нього часто зверталися за допомогою і порадою, і він нікому не відмовляв, а завжди підтримував односельчан.

9 лютого 2023 року Сергій Добранський добровільно приєднався до лав ЗСУ та став на захист Батьківщини, пліч-о-пліч із сином Віктором.

Сергій Леонідович, старший сержант з позивним «Бос», був мужнім та відповідальним командиром взводу технічного забезпечення і виконував свої бойові завдання з великою самовіддачею.

Трагедія сталася 8 липня 2024 року біля населеного пункту Залізне Бахмутського району Донецької області. Загибель Сергія сталася під час обстрілів артилерією противника та безпосереднього бойового зіткнення. Він отримав поранення, несумісне з життям. Мужнє серце батька перестало битися на руках у сина…

Уся громада сьогодні схилила голови у скорботі, віддаючи шану воїну, який став справжнім Героєм. Відданість, мужність та жертовність Сергія Добранського заслуговують на нашу безмежну подяку, адже він став прикладом вірності і самопожертви, символом справжнього українського патріотизму.

Віддати шану та провести в останню дорогу воїна, що повернувся на щиті, сьогодні зібралися рідні, друзі, бойові побратими, сусіди, колеги, односельчани, жителі сусідніх населених пунктів, духовенство, військові…

Висловлюємо щирі співчуття родині загиблого: матері Людмилі Петрівні, дружині Олені Іванівні, сину Віктору, дочкам Вікторії, Людмилі, Дарині.

Це непоправне горе важко пережити, і ми спільно з вами переживаємо цю важку втрату. Нехай воїн Сергій знайде вічний спокій у Царстві Небесному, а пам’ять про нього залишиться живою серед нас.

Вічна пам’ять і слава Герою!

« повернутися