🇺🇦 Він був відданий своїй роботі та Україні.

Сьогоднішній густий сніг, замість втіхи останніх зимових тижнів, приніс до нашої громади важке горе. На щиті додому повернувся наш земляк, житель селища Ярмолинці, старший сержант Василь Ожіховський. Ця трагічна новина глибоко сколихнула серця всіх, хто знав і поважав цю видатну людину.

Василя Васильовича добре знають і поважають як мешканці громади, так і колишнього району, а також за його межами. Значну частину свого життя він присвятив службі у правоохоронних органах, демонструючи незламну відданість обов’язку. Його професіоналізм та чесність стали прикладом для багатьох.

Василь Васильович Ожіховський народився 24 січня 1967 року у селі Соколівка. Тут він зростав і мужнів, навчався та успішно закінчив місцеву середню школу. Опісля, з прагненням до знань, вступив до Кам’янець-Подільського сільськогосподарського радгоспу-технікуму на механічний факультет. Уже з дипломом, Василь був призваний та пішов служити строкову службу до лав Збройних сил, яку проходив у ракетних військах на космодромі «Байконур», демонструючи ранню готовність служити Батьківщині.

Після повернення додому, Василь Ожіховський працював у позавідомчій охороні, а далі свідомо обрав стежину правоохоронця. Спочатку це була служба охорони при Ярмолинецькому РВ УМВС. Після цього, Василь Васильович працював безпосередньо з людьми – був дільничним, а пізніше старшим дільничним інспектором міліції Ярмолинецького РВ УМВС, де він сумлінно обслуговував селище Ярмолинці. На пенсію він вийшов із посади інспектора Райковецької виправної колонії, залишивши по собі добру пам’ять.

Василя Ожіховського знали на Ярмолинеччині не лише як добросовісного правоохоронця, а й як відомого спортсмена. Він неодноразово брав участь та ставав переможцем районних, обласних та всеукраїнських змагань з армреслінгу та гирьового спорту, демонструючи свою силу волі та фізичну міць.

З початком повномасштабного вторгнення, Василь Ожіховський, не вагаючись, добровільно доєднався до лав ЗСУ 2 грудня 2023 року. Він пройшов навчання в одному із центрів підготовки, а далі служив у бойовій частині на Куп’янському напрямку. Під час виконання бойових завдань він отримав поранення та контузію. Попри застереження лікарів та пережиті труднощі, Василь Васильович повернувся до своїх бойових побратимів, аби разом із ними виконувати небезпечні завдання з доставки БК та продуктів харчування для бійців на «нульові» позиції.

15 січня спільноту громади сколихнула звістка про те, що захисника офіційно оголошено зниклим безвісти. Родина, друзі, колеги, з якими тривалий час служив у правоохоронних органах, чекали на диво. На жаль, диво не сталося. Уже 9 лютого 2026 року родина отримала сповіщення, в якому йшлося про загибель Василя Васильовича під час виконання бойового завдання 15 січня 2026 року в районі населеного пункту Подоли Куп’янського району Харківської області.

Мати, дружина, двоє дітей та троє онуків — це родина, яка була зоною особливої любові Василя Васильовича. Разом із дружиною Лідією Володимирівною вони прожили у шлюбі 35 років, створивши міцну та люблячу родину. «Найбільше у наших розмовах чоловік турбувався про онуків, — розповідає пані Лідія, — завжди наголошував, щоб купувати їм фрукти, вітаміни… А ще мріяв після повернення додому купити мотоцикл, їздити з ними на риболовлю…» На жаль, цим світлим мріям світлої людини не судилося здійснитися.

Сьогодні родина, близькі, друзі, колеги-побратими, уся громада у скорботі. Люди зустрічали Героя живим коридором, ставали навколішки, висловлюючи свою повагу та біль. Відспівували захисника у церкві Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ у центрі Ярмолинців. Заупокійну службу очолював благочинний Ярмолинецького округу ПЦУ отець Миколай Ковалик.

Після цього прощання з воїном відбулося на центральній площі селища, де чин панахиди також звершили священики ПЦУ. Від Ярмолинецької селищної ради прощальне слово та щирі співчуття рідним виголосив заступник Ярмолинецького селищного голови Іван Березовський. Також із прощальним словом звернувся голова ГО «Ярмолинецька асоціація ветеранів та пенсіонерів правоохоронних органів» Микола Степанишен. У своїх виступах вони відзначили мужність і відданість Захисника, подякували родині за виховання справжнього патріота та запевнили, що світла пам’ять про Героя назавжди житиме в серцях земляків. Люди вшанували Героя квітами, висловлюючи свою глибоку повагу.

Поховання відбулося з усіма військовими почестями, як належить справжньому Герою. Місцем вічного спочинку Героя стала Алея Слави на кладовищі у Ярмолинцях.

Щирі співчуття сім’ї, усім рідним, близьким, друзям, колегам, побратимам воїна. Хай Господь оселить його душу у місті світла, а подвиг та ім’я Василя Васильовича Ожіховського назавжди залишиться серед Героїв нашої громади. Вічна пам’ять та Царство Небесне воїну Василю, вірному та відданому синові України.