Він віддав життя за Україну: пам’ять про Михайла Русенка

Він віддав своє життя за свободу і гідність, і його героїзм залишиться в наших серцях назавжди. Ми пам’ятатимемо його не лише як захисника, а й як символ надії і сили, що веде нас до світлого майбутнього.

МИХАЙЛО РУСЕНКО. Псевдо «ПОКЕМОН» *(улюблене аніме)*

Навічно 43

Народився Михайло Михайлович 05 листопада 1981 року в селі Ковалівка Драбівського району Черкаської області. Освіту здобув у місцевій загальноосвітній школі. Після закінчення школи вступив до Богодухівського училища, де здобув професію тракториста.

Після навчання проходив строкову службу в ДШВ ЗСУ на Житомирщині. Повернувшись до цивільного життя, відразу приїхав погостювати до сестри Людмили на Канівщину. І саме тут, закохавшись не лише в свою майбутню дружину, а й в мальовничу місцевість, оселився в селі Ліплявому. Створив родину, придбав будинок, займався улюбленою справою – виготовлення виробів з дерева та мав бажання будувати майбутнє.

Михайло був особливим чоловіком. Його доброта, щирість та готовність прийти на допомогу завжди вражали людей. Він ніколи не проходив повз, якщо бачив, що хтось потребує допомоги.

Михайло був тим «об’єднуючим елементом», який тримав всіх разом: завжди усміхнений, мотивуючий, відповідальний.

Захисник завжди вірив, що кожен його вчинок має значення. Він мріяв про світле майбутнє для своїх синів, вважаючи, що саме від його зусиль залежить їхнє щастя і успіх. Щоб стати гідним прикладом, він дотримувався принципів чесності, сміливості та відданості.

Став на захист України навесні 2022 року.

Перебував на службі на посаді головного сержанта 3 танкової роти 1 танкового батальйону В/Ч А7015. Михайло не лише відповідально виконував свої обов’язки, але й підтримував дух своїх побратимів. Його слова завжди надихали, і завдяки цьому багато з них знаходили в собі сили продовжувати боротьбу. Але одного разу, під час оборони села Тоненьке Покровського району Донецької області, сталася трагедія. Внаслідок мінометного обстрілу Михайло отримав поранення несумісні з життям.

Життя Героя обірвалося 09 січня 2024 року. Михайло загинув, захищаючи незалежність та суверенітет України.

Похований захисник у селі Ліпляве.

У захисника залишилися мама Надія, батько Михайло, дружина Раїса, сини Олександр, Назар та Захар, брати Руслан, Роман, Микола, сестри Людмила та Надія.

Доземний уклін рідним військовослужбовця за вірного сина України.

МИХАЙЛО РУСЕНКО – наш Герой і пам’ять про нього вічна!

Дякуємо за Чин!

Присутній!

Інформація підготовлена педагогом-організатором Лесею Джуриленко КЗ «Ліплявський ліцей» Ліплявської сільської ради Черкаського району Черкаської області та сестрою загиблого захисника Людмилою Чарухою.

#Герої_серед_нас #На_ щиті #Герої_Черкащини #ЧОЦНПВ

***Він віддав своє життя за свободу і гідність, і його героїзм залишиться в наших серцях назавжди. Ми пам’ятатимемо його не лише як захисника, а й як символ надії і сили, що веде нас до світлого майбутнього.***

МИХАЙЛО РУСЕНКО. Псевдо «ПОКЕМОН» *(улюблене аніме)*

Навічно 43

Народився Михайло Михайлович 05 листопада 1981 року в селі Ковалівка Драбівського району Черкаської області. Освіту здобув у місцевій загальноосвітній школі. Після закінчення школи вступив до Богодухівського училища, де здобув професію тракториста.

Після навчання проходив строкову службу в ДШВ ЗСУ на Житомирщині. Повернувшись до цивільного життя, відразу приїхав погостювати до сестри Людмили на Канівщину. І саме тут, закохавшись не лише в свою майбутню дружину, а й в мальовничу місцевість, оселився в селі Ліплявому. Створив родину, придбав будинок, займався улюбленою справою – виготовлення виробів з дерева та мав бажання будувати майбутнє.

Михайло був особливим чоловіком. Його доброта, щирість та готовність прийти на допомогу завжди вражали людей. Він ніколи не проходив повз, якщо бачив, що хтось потребує допомоги.

Михайло був тим «об’єднуючим елементом», який тримав всіх разом: завжди усміхнений, мотивуючий, відповідальний.

Захисник завжди вірив, що кожен його вчинок має значення. Він мріяв про світле майбутнє для своїх синів, вважаючи, що саме від його зусиль залежить їхнє щастя і успіх. Щоб стати гідним прикладом, він дотримувався принципів чесності, сміливості та відданості.

Став на захист України навесні 2022 року.

Перебував на службі на посаді головного сержанта 3 танкової роти 1 танкового батальйону В/Ч А7015. Михайло не лише відповідально виконував свої обов’язки, але й підтримував дух своїх побратимів. Його слова завжди надихали, і завдяки цьому багато з них знаходили в собі сили продовжувати боротьбу. Але одного разу, під час оборони села Тоненьке Покровського району Донецької області, сталася трагедія. Внаслідок мінометного обстрілу Михайло отримав поранення несумісні з життям.

Життя Героя обірвалося 09 січня 2024 року. Михайло загинув, захищаючи незалежність та суверенітет України.

Похований захисник у селі Ліпляве.

У захисника залишилися мама Надія, батько Михайло, дружина Раїса, сини Олександр, Назар та Захар, брати Руслан, Роман, Микола, сестри* *Людмила та Надія.

Доземний уклін рідним військовослужбовця за вірного сина України.

МИХАЙЛО РУСЕНКО – наш Герой і пам’ять про нього вічна!

Дякуємо за Чин!

Присутній!

Інформація підготовлена педагогом-організатором Лесею Джуриленко КЗ «Ліплявський ліцей» Ліплявської сільської ради Черкаського району Черкаської області та сестрою загиблого захисника Людмилою Чарухою.

#Герої_серед_нас #На_ щиті #Герої_Черкащини #ЧОЦНПВ