Дідусь і бабуся вкладали всю душу в свого онука Богдана, замінивши йому батьків. Вони створили навколо нього атмосферу любові, в якій він зростав, формуючи добрий характер і перетворюючись на справжнього Героя. Богдан Шевченко, уродженець села Конюшки Рогатинської громади, повернувся додому «на щиті» після понад року невідомості та болісного очікування. Ще торік у квітні рідні отримали звістку «пропав безвісти», яка назавжди змінила їхнє життя. Незважаючи на це, дідусь Богдан до останнього сподівався на повернення онука, але помер з болем у серці, так і не дочекавшись. На жаль, вони зустрілися лише у вічності.

 Богдан Шевченко народився 31 липня 1996 року. З дитинства він був допитливим, здібним, товариським, веселим і працьовитим хлопчиком, вихованим у любові дідуся та бабусі. Після закінчення Конюшківської школи, здобув фах електромонтера торговельного обладнання у Бурштинському кулінарно-торговому коледжі. Працював на підприємствах краю. Трагічна смерть бабусі Катерини стала великим ударом, позбавивши його опори. У листопаді 2023-го війна забрала його найкращого друга, Віталія Братуся. У січні 2024 року Богдана мобілізували до лав Збройних сил України. Він проявив себе як справжній воїн, готовий захищати свою землю. Служив стрільцем-снайпером у 115-тій окремій механізованій бригаді. Він спілкувався з рідними, обіцяючи з честю виконати військовий обов’язок, повернутися додому, створити сім’ю і жити. На жаль, його життя обірвалося 12 квітня 2024 року під час бою біля населеного пункту Очеретине, Покровського району Донецької області. Тільки зараз, після довгих місяців ідентифікації, тіло відважного воїна повернулося до рідної землі.

У загиблого захисника залишилися мати, брати, тітка та двоюрідна сестра. Жодні слова не можуть зменшити біль втрати. Молитва та пам’ять – це найкращий спосіб вшанувати жертву мужнього захисника України. Вічна пам’ять Герою! Про дату та час прощання буде повідомлено додатково.