🕯 Герой, який подарував нам майбутнє: Славута прощається із захисником Олексієм Моховим

Місто Славута провело в останню путь свого хороброго сина, солдата Олексія Володимировича Мохова. Кожне слово, що описує його життя, пронизане відвагою, безмежною любов’ю до України та тим найвищою цінністю, за яку ми боремося сьогодні – свободою.

6 квітня 1990 року народився хлопчик, якому судилося стати справжнім Героєм своєї землі. Олексій ріс, як і належить кожній дитині: мріяв, здобував знання, цінував кожну мить життя.

У 2006 році він здобув середню освіту в Донецькій загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 64. Продовжуючи свій шлях, у 2010 році він завершив навчання у Донецькому електрометалургійному технікумі, отримавши спеціальність “Обслуговування теплотехнічного устаткування і систем теплопостачання”.

Свій професійний шлях Олексій розпочав як стрілець 4-го розряду у виробничому підрозділі Козятинського загону воєнізованої охорони АТ “Українська залізниця”. Він будував своє особисте життя, створив сім’ю, став люблячим чоловіком і дбайливим батьком. Народився син – маленький хлопчик, для якого батькові руки були найміцнішою опорою та найнадійнішим прихистком у світі.

Але на нашу землю прийшов ворог… З початком повномасштабного вторгнення росії, родина Олексія була змушена залишити рідну Донеччину та знайти притулок у Славуті, шукаючи спокою та безпеки. Проте, чи можливо знайти спокій, коли твоя земля палає, а твої побратими мужньо тримають оборону на передовій?

1 лютого 2023 року Олексій Володимирович Мохов був мобілізований до лав Збройних Сил України. Він не вагався ані хвилини – його рішення було твердим: піти захищати родину, захищати рідну землю.

Він служив в аеромобільному взводі військової частини А2582 на посаді оператора, з честю та відданістю виконуючи свій військовий обов’язок. Але доля звела його з найстрашнішим днем… 2 жовтня 2023 року.

Дружина щохвилини чекала на дзвінок. Маленький син не переставав питати: “Мамо, коли я вже почую тата?”

Рідні, затамувавши подих, вдивлялися в телефон, молилися про диво. День за днем, тиждень за тижнем – вони вірили, чекали… Але омріяний дзвінок так і не пролунав.

У жорстокому бою за свободу та незалежність України, поблизу населеного пункту Вербове, що на Запоріжжі, український воїн Олексій Мохов загинув смертю Героя. Він став надійним щитом між нами та ворогом. Він прикрив нас собою. Він подарував нам завтрашній день – віддавши власне життя.

В Олексія залишилися найрідніші – дружина та маленький син. Хлопчик, якому вже ніколи не почути батьківського голосу, не відчути його обіймів. Але він завжди знатиме: його батько був справжнім Героєм, чиє серце билося в унісон із серцем незламної України.

Його рідні згадують Олексія як надзвичайно відповідального, надійного, працьовитого та рішучого чоловіка. Але він був значно більшим, ніж просто добра людина – він був тим, хто ніколи не підведе, хто завжди прийде на допомогу, хто йде до кінця. І він пішов… до самого кінця.

Міський голова, виконавчий комітет, депутати Славутської міської ради та вся громада Славути висловлюють найщиріші співчуття рідним та близьким загиблого українського Воїна.

💔 Ми живемо, ми вільні – завдяки таким, як Олексій. Кожен наш мирний ранок – це його найцінніший подарунок нам.

Ми не можемо повернути Олексія, але ми зобов’язані зберегти пам’ять про його подвиг у своїх серцях, у своїх думках – щоб його відвага й безмежна любов до України жили в кожному з нас.

Вічна пам’ять та слава Герою! Героям Слава!

Пресслужба Славутського МВК.