День визнання вірусів – слушна нагода згадати про одного з найнебезпечніших – вірус Ебола. Його поява у 1976 році в Демократичній Республіці Конго стала серйозним випробуванням для світової медицини. Вірус отримав свою назву від річки Ебола, біля якої стався перший спалах, вразивши людство своєю агресивністю.

Найбільший за кількістю інфікованих спалах вірусу Ебола зафіксовано у 2014-2016 роках у Західній Африці, де число жертв перевищило 11 тисяч. Це стало трагічним нагадуванням про реальну загрозу, яку становить вірус Ебола.

Вірус Ебола, загальна назва для 5 видів роду Ebolavirus, належить до родини філовірусів. Він відомий своєю високою агресивністю та летальність. Хвороба, яку викликає вірус Ебола, – геморагічна лихоманка Ебола. Її перебіг надзвичайно тяжкий, супроводжується різкою температурою, сильним головним болем, болем у м’язах, блюванням, діареєю, а згодом може призвести до внутрішніх кровотеч та ураження органів.

Рівень смертності під час різних спалахів коливався вражаюче – від 25% до 90%. Це означає, що до 9 з 10 заражених людей могли загинути від цієї недуги, що підкреслює небезпеку вірусу Ебола.

Джерелом вірусу вважаються дикі тварини, зокрема фруктоїдні кажани. Людина заражається при прямому контакті з біологічними рідинами та виділеннями хворих людей чи тварин. Особливо небезпечним є контакт через пошкоджений шкірний покрив або слизові оболонки, що робить вірус Ебола надзвичайно підступним, особливо в умовах слабкої системи охорони здоров’я.

Протягом десятиліть вірус Ебола залишався однією з найстрашніших загроз для людства. Проте, наука не стояла на місці. Міжнародні зусилля та співпраця вчених і лікарів дозволили розробити ефективні вакцини та методи лікування, які вже продемонстрували свою дієвість під час останніх епідемій.

Першою офіційно схваленою вакциною стала rVSV-ZEBOV (торгова назва Ervebo) від компанії Merck. Вона створена на основі ослабленої версії вірусу, до якої вбудовано ген вірусу Ебола. Ця технологія дозволяє імунній системі «навчитися» розпізнавати та нейтралізувати збудника без ризику для здоров’я, що стало проривом у боротьбі з Еболою.

У 2019 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) офіційно схвалила цю вакцину, яка продемонструвала понад 97% ефективність у запобіганні інфекції під час спалахів у Західній Африці, підтверджуючи свою цінність.

Вакцина активно використовувалася в режимі «кільцевої вакцинації», охоплюючи всіх осіб, що контактували з хворими. Ця стратегія виявилася надзвичайно ефективною для стримування поширення вірусу Ебола в низці країн.

Сьогодні вакцинація проти Еболи є стандартною практикою в епідеміологічно небезпечних регіонах і вважається одним із ключових досягнень сучасної медицини. Завдяки появі ефективної вакцини, смертність від вірусу Ебола вдалося знизити приблизно до 40%.

Це яскравий приклад того, як наука здатна рятувати тисячі життів, перетворюючи смертельну загрозу на контрольовану проблему.

Вірус Ебола слугує потужним нагадуванням: історію світу змінюють не лише війни чи політичні події, а й невидимі мікроорганізми. Незважаючи на свій розмір, вони мають колосальний вплив на людство. Лише об’єднуючи знання, ресурси та досвід, ми можемо здолати найстрашніші виклики, які ставить перед нами природа.