У День визнання вірусів ми згадуємо про одного з найнебезпечніших – вірус Ебола. Його поява у 1976 році в Демократичній Республіці Конго стала серйозним викликом для світової медицини. Вірус отримав свою назву від річки Ебола, біля якої стався перший спалах, привернувши увагу до цього грізного захворювання.

Найбільший спалах вірусу Ебола, що вразив велику кількість людей, стався у 2014-2016 роках у Західній Африці. Ця епідемія забрала життя понад 11 тисяч осіб, що підкреслило надзвичайну небезпеку вірусу Ебола для людства.

Вірус Ебола – це загальна назва для п’яти видів роду Ebolavirus. Цей вірус належить до родини філовірусів і відомий своєю агресивністю та високою летальністю. Хвороба, яку він викликає, називається геморагічна лихоманка Ебола. Її перебіг надзвичайно тяжкий: раптове підвищення температури, сильний головний біль, біль у м’язах, багаторазове блювання, діарея, а згодом можуть розвинутися внутрішні кровотечі та ураження життєво важливих органів. Боротьба з вірусом Ебола вимагає комплексного підходу.

Під час різних спалахів рівень смертності коливався від 25% до 90%, що означає, що до 90% хворих могли не вижити. Ця статистика свідчить про критичну небезпеку вірусу Ебола.

Джерелом вірусу є дикі тварини, зокрема фруктоїдні кажани. Людина заражається при тісному контакті через пошкоджений шкірний покрив або слизову оболонку з біологічними рідинами хворих людей чи тварин. Це робить хворобу надзвичайно небезпечною, особливо в умовах слабкої системи охорони здоров’я, де ефективна боротьба з вірусом Ебола ускладнена.

Протягом десятиліть вірус Ебола залишався однією з найстрашніших загроз для людства. Однак, наука не стояла на місці. Міжнародні зусилля та співпраця вчених і лікарів дозволили розробити ефективні вакцини та методи лікування, які вже продемонстрували свою дієвість під час останніх епідемій. Розробка вакцин значно посилила шанси на перемогу над вірусом Ебола.

Першою офіційно схваленою вакциною стала rVSV-ZEBOV (торгова назва Ervebo), розроблена компанією Merck. Вона була створена на основі ослабленої версії вірусу, в яку інтегрували ген вірусу Ебола. Ця технологія дозволяє імунній системі «навчитися» розпізнавати та нейтралізувати збудник без ризику захворювання, що є ключовим у боротьбі з вірусом Ебола.

У 2019 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) офіційно затвердила цю вакцину. Вона показала надзвичайно високу ефективність (понад 97%) у запобіганні інфекції під час спалахів у Західній Африці, що стало значним досягненням у сфері боротьби з вірусом Ебола.

Вакцина успішно застосовувалася в режимі «кільцевої вакцинації», коли імунізація охоплювала всіх осіб, які контактували із хворим, та тих, хто контактував з ними. Така стратегія допомогла ефективно зупинити поширення вірусу в кількох країнах, демонструючи переваги вакцинації проти Еболи.

Сьогодні вакцинація проти Еболи є стандартною практикою в районах підвищеного ризику і вважається одним із найважливіших досягнень сучасної медицини у боротьбі з небезпечними інфекціями. Завдяки появі вакцини, смертність від вірусу Ебола скоротилася майже до 40%.

Це яскравий приклад того, як наукові досягнення можуть врятувати тисячі життів, перетворивши смертельну загрозу на контрольовану ситуацію. Це свідчить про прогрес у розумінні та подоланні вірусу Ебола.

Вірус Ебола – це потужне нагадування: світ змінюють не лише масштабні конфлікти чи політичні події, а й невидимі мікроорганізми. Вони здаються маленькими, але мають колосальний вплив на наше життя. Тільки об’єднуючи знання, ресурси та досвід, людство здатне долати навіть найстрашніші виклики, зокрема ті, що пов’язані з такими небезпечними захворюваннями, як вірус Ебола.

« повернутися