В День визнання вірусів варто згадати про одного з найнебезпечніших – вірус Ебола. Його поява у 1976 році у Демократичній Республіці Конго стала справжнім викликом для світової медицини. Свою назву вірус отримав від річки Ебола, біля якої стався перший спалах. Ця смертоносна хвороба, відома як геморагічна лихоманка Ебола, вразила світ своєю агресивністю.

Найбільший спалах вірусу Ебола, який забрав тисячі життів, стався у 2014-2016 роках у Західній Африці, де кількість інфікованих та жертв перевищила 11 тисяч. Це був тривожний сигнал для всього світу про необхідність боротьби з небезпечними вірусами.

Вірус Ебола – це загальна назва для п’яти видів роду Ebolavirus. Цей вірус належить до родини філовірусів і відомий своєю надзвичайною агресивністю та високою летальністю. Хвороба, яку він викликає, – геморагічна лихоманка Ебола – має вкрай тяжкий перебіг: починається з різкої температури, сильного головного болю, болю в м’язах, супроводжується блювотою, діареєю, а згодом призводить до внутрішніх кровотеч та ураження життєво важливих органів.

Рівень смертності під час різних спалахів коливався від 25% до вражаючих 90%. Це означає, що до дев’яти з десяти людей, які захворіли, могли не вижити, що підкреслює небезпеку цього вірусу.

Джерелом вірусу є дикі тварини, зокрема фруктоїдні кажани. Людина може заразитися при тісному контакті з біологічними рідинами та виділеннями (кров’ю, мокротинням, блювотними масами, калом, спермою тощо) хворих людей чи тварин, особливо через пошкоджений шкірний покрив або слизові оболонки. Це робить боротьбу з вірусом Ебола надзвичайно складною, особливо в регіонах зі слабкою системою охорони здоров’я.

Протягом десятиліть вірус Ебола залишався однією з найсерйозніших загроз для людства. Проте, завдяки невпинним зусиллям світової науки, міжнародній співпраці вчених та лікарів, були створені ефективні вакцини та методи лікування. Ці розробки вже довели свою дієвість під час останніх епідемій у Західній Африці, демонструючи прогрес у боротьбі з цією смертельною хворобою.

Першою схваленою вакциною стала rVSV-ZEBOV (торгова назва Ervebo), розроблена компанією Merck. Ця вакцина створена на основі ослабленої версії вірусу, в яку інтегрований ген вірусу Ебола. Така інноваційна технологія дозволяє імунній системі людини «навчитися» розпізнавати та ефективно знищувати збудника, мінімізуючи ризик захворіти.

У 2019 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) офіційно схвалила цю революційну вакцину. Вона продемонструвала надзвичайно високу ефективність, понад 97%, у запобіганні інфікуванню під час епідемій у Західній Африці, що стало значним проривом у боротьбі з вірусом Ебола.

Вакцина успішно застосовувалася в режимі «кільцевої вакцинації», охоплюючи всіх осіб, що контактували з хворими, і тих, хто контактував з ними. Така стратегія виявилася надзвичайно ефективною у припиненні поширення вірусу в кількох країнах, демонструючи потужність превентивної медицини.

Сьогодні вакцинація проти Еболи є стандартною практикою в епідемічно небезпечних регіонах і вважається одним із найважливіших досягнень сучасної медицини у сфері боротьби з небезпечними інфекціями. Завдяки появі ефективної вакцини, рівень смертності вдалося знизити майже до 40%, що є значним прогресом.

Це яскравий приклад того, як наука та інновації можуть врятувати тисячі людських життів, перетворюючи смертельну загрозу на контрольовану проблему, яку можна ефективно вирішувати.

Вірус Ебола слугує потужним нагадуванням: наше життя змінюють не лише масштабні війни чи політичні події, а й невидимі мікроорганізми. Вони надзвичайно малі, але мають колосальний вплив на глобальне здоров’я та безпеку. Лише об’єднуючи знання, ресурси та спільний досвід, людство здатне здолати найстрашніші виклики, з якими воно стикається.

« повернутися