День визнання вірусів – чудова нагода згадати про одного з найнебезпечніших вірусів людства – вірус Ебола. Вперше він заявив про себе у 1976 році в Демократичній Республіці Конго, ставши серйозним викликом для світової медицини. Свою моторошну назву вірус Ебола отримав від річки, біля якої стався перший задокументований спалах.

Історія вірусу Ебола знає багато трагічних сторінок. Найбільший спалах, що вразив Західну Африку у 2014-2016 роках, забрав життя понад 11 тисяч людей, підкресливши глобальну загрозу.

Вірус Ебола – це загальна назва для п’яти видів роду Ebolavirus, що належать до родини філовірусів. Він відомий своєю агресивністю та надзвичайно високою летальністю. Хвороба, яку спричиняє цей філовірус, відома як геморагічна лихоманка Ебола. Її перебіг надзвичайно важкий, що супроводжується різким підвищенням температури, сильним головним болем, болем у м’язах, багаторазовим блюванням, діареєю. На пізніх стадіях можуть розвиватися внутрішні кровотечі та множинне ураження органів, що часто призводить до летального наслідку.

Смертність від вірусу Ебола, залежно від спалаху, коливалася вражаюче – від 25% до 90%. Ці цифри свідчать про надзвичайну небезпеку цього захворювання.

Джерелом вірусу є дикі тварини, зокрема фруктоїдні кажани, що робить його зоонозною інфекцією. Людина може заразитися при прямому контакті з біологічними рідинами (кров, мокротиння, блювотні маси, кал, сперма) інфікованих людей чи тварин. Особливо небезпечним є контакт через пошкоджену шкіру або слизові оболонки. Цей механізм передачі робить вірус Ебола особливо загрозливим в регіонах зі слабкою системою охорони здоров’я.

Протягом десятиліть вірус Ебола залишався однією з найстрашніших загроз. Однак, завдяки невпинному розвитку науки та спільним міжнародним зусиллям, було досягнуто значного прогресу. Створення ефективних вакцин та методів лікування стало справжнім проривом у боротьбі з цією хворобою, що було наочно продемонстровано під час останніх епідемій.

Першою зареєстрованою вакциною стала rVSV-ZEBOV (торгова назва Ervebo), розроблена компанією Merck. Ця вакцина базується на ослабленому вірусі, до якого інтегровано ген вірусу Ебола. Такий підхід дозволяє імунній системі ефективно навчатися розпізнавати та нейтралізувати патоген без ризику розвитку самої хвороби.

У 2019 році Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) офіційно схвалила цю вакцину, підтвердивши її високу ефективність (понад 97%) у запобіганні зараженню під час спалахів Еболи в Західній Африці.

Вакцина успішно застосовувалась у стратегії «кільцевої вакцинації», яка охоплює всіх контактних осіб та їхнє оточення. Цей підхід став ключовим у стримуванні поширення вірусу в кількох країнах.

Сьогодні вакцинація проти Еболи є важливим інструментом для захисту в районах підвищеного ризику. Вона стала одним із найвизначніших досягнень сучасної медицини у протидії небезпечним інфекційним захворюванням. Завдяки цій вакцині вдалося значно скоротити рівень смертності, який тепер становить близько 40%.

Історія вірусу Ебола та боротьба з ним – це яскравий приклад того, як наука здатна трансформувати смертельну загрозу на керовану проблему, рятуючи тисячі життів.

Вірус Ебола слугує постійним нагадуванням: світ формується не лише глобальними конфліктами чи політичними зрушеннями, а й невидимими ворогами – мікроорганізмами. Їхній вплив на людство величезний, але саме об’єднання знань, ресурсів та досвіду дозволяє людству долати навіть найстрашніші виклики.

« повернутися