На початку поточного року епізоотична ситуація щодо ящуру в Європі значно ускладнилась, що викликає серйозне занепокоєння. Це небезпечне вірусне захворювання було виявлено в Німеччині, а вже у березні спалахи ящуру зафіксовані в Угорщині та Словаччині – країнах, які безпосередньо межують з Україною. Таке поширення вірусу створює реальну загрозу для вітчизняного тваринництва та вимагає негайних і рішучих дій.

Компетентні державні служби на всіх рівнях терміново вживають вичерпних заходів для запобігання занесенню цього небезпечного захворювання на територію України. Зокрема, впроваджено суворі заборони на імпорт живих тварин, які є сприйнятливими до вірусу ящуру, а також будь-якої продукції тваринного походження від них. Окрім того, заборонено ввезення репродуктивного матеріалу. Ці кроки є критично важливими для збереження епізоотичного благополуччя країни.

Варто зазначити, що останній випадок ящуру в Україні був зареєстрований далекого 1988 року. З 1992 року Україна має офіційний статус Всесвітньої організації охорони здоров’я тварин (заснованої як МЕБ) як країни вільної від вакцинації проти ящуру. Цей статус підкреслює важливість недопущення нових спалахів, адже його втрата матиме значні економічні наслідки для сільського господарства.

Ящур – це висококонтагіозне вірусне захворювання, що вражає парнокопитну худобу та спричиняє значні економічні збитки. До вірусу ящуру сприйнятливі велика рогата худоба, свині, вівці, кози, верблюди, буйволи, яки, олені, косулі, джейрани, сайгаки, тури, лосі, кабани, антилопи, слони, ведмеді, зебри та інші види парнокопитних. Важливо пам’ятати, що ящур може вражати й людину. Зараження людей відбувається переважно при споживанні незнезараженого молока або молочних продуктів від хворих тварин, а також через безпосередній контакт.

Хвороба проявляється лихоманкою, везикулярними ураженнями ротової порожнини, вінчика, у корів – вим’я, а у молодих тварин спостерігається ураження міокарда та скелетних м’язів. Наразі, з огляду на ускладнення епізоотичної ситуації, кожен власник тварин, фермер та працівник ветеринарної служби повинен максимально посилити увагу до профілактичних заходів.

Особливо небезпечним є весняний період, оскільки сприятливими умовами для збереження та активного поширення вірусу ящуру в навколишньому середовищі є низька температура та підвищена вологість.

Передача та поширення вірусу

Вірус ящуру міститься в усіх виділеннях і секретах інфікованих тварин. Зокрема, інфіковані тварини видихають велику кількість аерозольного вірусу, який може легко інфікувати інших тварин. Вірус може бути присутнім у молоці та спермі навіть за 4 дні до появи перших клінічних ознак хвороби, що ускладнює своєчасне виявлення.

Висока тяжкість спалаху ящуру пов’язана з легкістю, з якою вірус може поширюватися будь-яким або всіма перерахованими нижче шляхами:

• безпосередній контакт з інфікованими тваринами;
• через заражені загони, приміщення або транспортні засоби для перевезення тварин;
• через заражені матеріали, такі як сіно, корм, вода, молоко або інші біологічні рідини;
• забруднений одяг, взуття або обладнання, що контактували з хворими тваринами;
• інфіковане вірусом м’ясо або інші продукти тваринного походження;
• інфіковані аерозолі (поширення вірусу через повітряні потоки на значні відстані).

Переносниками вірусу ящуру можуть бути й несприйнятливі до хвороби тварини – собаки, коти, коні, а інколи кури, качки, гуси, синантропна птиця тощо. Тварини, які одужали від інфекції, можуть залишатися носіями вірусу і спричиняти нові спалахи хвороби, що робить моніторинг критично важливим.

Усі суб’єкти господарювання, діяльність яких пов’язана з утриманням і обігом тварин, повинні забезпечувати суворе дотримання таких заходів:

1) посилення охоронно-обмежувальних заходів при перевезеннях (переміщеннях) тварин, продукції тваринного та рослинного походження, а також контроль за формуванням ферм, стад, отар тощо;

2) обов’язкове профілактичне карантинування всіх тварин, які надходять у господарство, протягом встановленого терміну;

3) ретельний контроль за станом здоров’я тварин на всіх етапах їх утримання, у тому числі під час карантинування;

4) регулярне й ретельне очищення й дезінфекція приміщень, інвентарю, територій, де утримуються тварини;

5) забезпечення обслуговуючого персоналу спеціальним одягом, взуттям і предметами особистої гігієни, а також їхнє використання;

6) обмеження доступу сторонніх осіб на тваринницькі ферми, обов’язкова наявність санпропускників, дезбар’єрів та огородження по периметру території.

Наслідки захворювання:

• колосальні економічні збитки в галузі тваринництва на внутрішньому ринку України через втрату поголів’я та зниження продуктивності;
• істотне зменшення експортних можливостей для такої продукції: молоко та молочні продукти, м’ясо сприйнятливих тварин, що негативно впливає на національну економіку.