Ящур – серйозне вірусне захворювання парнокопитних тварин, яке може вражати і людей. Розуміння природи хвороби, шляхів зараження та методів профілактики є критично важливим для захисту здоров’я та забезпечення безпеки харчових продуктів. Збудником ящуру є вірус родини пікорнавірусів.

Ящур вражає велику рогату худобу (ВРХ), свиней, овець, кіз, верблюдів, буйволів, оленів, козуль, лосів та інших парнокопитних. Людина також може захворіти на ящур, заражаючись переважно через споживання незнезараженого молока від хворих тварин. Це підкреслює важливість термічної обробки молочних продуктів.

Переносниками вірусу можуть бути як сприйнятливі, так і несприйнятливі тварини, зокрема собаки, коти, коні, а також деякі види птахів, такі як кури, качки, гуси та синантропні птахи.

Клінічні ознаки ящуру у тварин: висока температура, поява везикул (пухирців) у ротовій порожнині, на вінчику, а у корів – на вимені. У молодняку можливе ураження міокарда та скелетних м’язів. Спостерігається слинотеча, виразки (афти) на слизовій оболонці рота, ерозії на слизовій оболонці ротової порожнини та язика, кульгавість та втрата апетиту. Хвороба може мати повторний характер з нечіткими ознаками. У новонароджених тварин ящур може протікати у гострій формі, що призводить до загибелі.

Для діагностики ящуру використовуються різні методи, включаючи реакцію прямої імунофлуоресценції та імуноферментний аналіз (ELISA), які дозволяють виявляти антиген та антитіла. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) є ключовим методом для підтвердження діагнозу шляхом виявлення вірусу у зразках біологічного матеріалу.

Ящур відрізняється швидким поширенням, особливо серед молодняку, де хвороба може викликати значний падіж. Також можливі поодинокі летальні випадки серед дорослих тварин.

Шляхи передачі ящуру:

• Прямий контакт з інфікованими тваринами. Вірус виділяється через дихання, слину, фекалії, сечу, молоко та сперму, часто за кілька днів до появи клінічних ознак.
• Контаміновані продукти тваринного походження (необроблене м’ясо, харчові відходи, молоко). Вірус може зберігатися протягом тривалого часу.
• Забруднене обладнання, одяг, взуття, а також сіно, корм, вода та біопрепарати.
• Повітряно-крапельний шлях передачі (вітер), особливо за низьких температур та високої вологості.

Інкубаційний період триває від кількох днів до двох тижнів.

Як розпізнати ящур у тварин?

Клінічні ознаки залежать від штаму вірусу, віку та виду тварини. Типовими ознаками є афти у ротовій порожнині, на вимені та кінцівках, слинотеча, анорексія, кульгавість, лихоманка, аборти та раптова загибель молодняку. Зниження молочної продуктивності також є характерним симптомом.

При підозрі на ящур необхідно негайно повідомити Держпродспоживслужбу або державну лікарню ветеринарної медицини у вашому районі. Своєчасне реагування є ключовим для контролю над поширенням хвороби.

Профілактика ящуру:

• Суворий контроль доступу людей, транспорту та обладнання до стада.
• Регулярна дезінфекція місць утримання тварин, обладнання, одягу та взуття.
• Обов’язковий профілактичний карантин при переміщенні тварин.
• Належна утилізація гною, сміття та трупів тварин (худобомогильники, біотермічні ями).
• Користувачі мисливських угідь повинні повідомляти ветеринарну службу про виявлення трупів диких парнокопитних.

За повідомленням Роменської районної державної лікарні ветеринарної медицини