Сьогодні громада попрощалась із захисником Сергієм Козаком, який повернувся додому «на щиті»

🔳Жителі громади вийшли провести Сергія Леонідовича останньою життєвою дорогою «живим коридором», опустившись на коліна під час слідування траурної процесії, як прояв вдячності за мужність і відвагу Героя, який ціною свого життя захищав Україну від ворога.

🔳Загальна церемонія прощання відбулась на Алеї Слави, де міський голова розповів про життєвий шлях Сергія та висловив щирі співчуття всім, для кого він був дорогою людиною і надійною опорою: мамі Любові Борисівні, дружині Тетяні Степанівні, синам Тарасу і Івану, які так пишаються своїм батьком, всім його рідним, близьким, друзям, колегам, побратимам. 

🔹Козак Сергій Леонідович народився 8 жовтня 1972 року в місті Звенигородка.

🔹Закінчивши медичне училище залишився у нашому місті, де знайшов свою другу половинку. Згодом навчався у Шевченківському коледжі, де отримав спеціальність – “механік”.

🔹Працював на комбінаті вогнетривів (нині АТ “ІМЕРІС Багачеве”) майстром навантажувально-розвантажувальних робіт залізничної дільниці транспортного цеху.

🔹Коли почалась повномасштабна війна, з першого дня добровільно став на захист держави. Він пройшов військовими дорогами Харківщини, Краматорська, Бахмута та Слов’янська на Донеччині. 

🔹Останнє місце служби – водій автомобільного відділення взводу матеріального забезпечення військової частини, що дислокувалась на Чернігівщині.

 

Молодший сержант Сергій Козак був досвідченим і надійним бійцем, хорошою і світлою людиною, яка навколо себе створювала атмосферу позитиву.

Він залишився вірним військовій присязі та українському народу до останнього подиху. 30 липня 2025 року серце його зупинилось і душа відійшла у царство Вічності з якого немає вороття.

▪️Поховали Сергія Козака на Алеї Героїв з військовими почестями. 

🕯🙏🏼Вічна пам’ять Сергію та всім полеглим за Україну Героям! 

Герої не вмирають. Вони живуть у наших серцях і в нашій пам’яті!

« повернутися