Вічна пам’ять і шана Герою! У світлі пасхальні дні, коли весь світ радів приходу свята Великодня, Новоархангельська громада схилила голови у скорботі. Страшна звістка про загибель на фронті нашого земляка, вірного сина України, Васільєва Руслана Геннадійовича сколихнула серця та душі. Важко змиритися із втратою людини, коли її життя обривається так раптово. Наш герой міг би ще жити, працювати, любити, але ворог перекреслив всі його плани.

Підтримати родину і провести полеглого в останню путь прийшло багато людей. Присутні схиляли коліна в живому коридорі пошани та устеляли шлях траурного кортежу квітами. Пам’ять про Руслана буде вічною.

Настоятель Свято-Володимирівського храму (селище Новоархангельськ) митрофорний протоієрей Ілля Сович, настоятель Свято-Миколаївського храму (с. Торговиця) протоієрей Василій Палюга та диякон храму Успіння Пресвятої Богородиці (с. Кам’янече) Анатолій Кравчук провели обряд відспівування загиблого. Поховали відважного воїна 23 квітня 2025 року на Алеї Героїв, що на кладовищі в районі ПСП «Лан». Новоархангельський селищний голова Юрій Павлович Шамановський розповів про життєвий і бойовий шлях загиблого.

Народився Руслан Геннадійович 5 червня 1981 року в Узбекистані. З п’яти років проживав в Україні, в селищі Новоархангельськ. Навчався в загальноосвітній школі №2. Опісля працював на будівництві, опанувавши професію зварювальника. Останнім часом трудився на підприємстві Василя Івановича Голючика. Всі пам’ятають Руслана Геннадійовича як чудову людину з добрим серцем, готового допомогти. Він любив своїх батьків, дружину Любов Іванівну і шестирічного синочка Романа. Для них він був надійною опорою.

7 січня 2025 року Руслан Геннадійович добровільно став на захист України. Три місяці проходив військову підготовку, після чого був направлений на передові позиції. Мав звання старшого стрільця аеромобільного відділення. Загинув 12 квітня 2025 року в ході бойових дій поблизу Нового Краматорського району Донецької області. Руслан Геннадійович з честю виконав свій військовий обов’язок.

У нашого земляка залишилися батьки, дружина, син, брати, сестра та їхні родини. Зі словами скорботи до присутніх звернулися підполковник Роман Олександрович Бобко та отець Ілля Сович. Роман Олександрович Бобко висловив співчуття від Збройних Сил України, вручивши дружині Державний Прапор України. На честь героя пролунав трикратний стрілецький салют.

Новоархангельська селищна рада глибоко сумує з приводу загибелі героя. Висловлюємо щире співчуття всім рідним і близьким. Низько вклоняємося батькам. Ім’я Васільєва Руслана Геннадійовича буде вписане в історію Новоархангельської громади як воїна-Героя. Слава Україні! Героям слава!