4 жовтня виповнюється 11 років від дня, коли російсько-українська війна забрала життя захисника України Володимира Івановича КУНДЕНКА. Талалаївщина згадує свого першого загиблого земляка в цій страшній війні. Тоді, здавалося, що бойові дії далеко, але усвідомлення того, що ворог прагне захопити нашу землю, ставало все більш реальним. Володимир Кунденко розумів – ворога потрібно зупинити, аби він не дійшов до наших домівок.

Маючи досвід строкової служби, Володимир був мобілізований 22 березня 2014 року. Він служив сержантом ЗСУ, командиром танкового екіпажу в 1-й окремій гвардійській танковій бригаді. Волею долі, його шлях обірвався під час оборони Донецького аеропорту. Його танк був підбитий, і весь екіпаж загинув. Через складні бойові умови, тіла загиблих не могли забрати понад тиждень. Героїв, які захищали Донецький аеропорт, згодом назвали кіборгами. Володимир Кунденко – один із них. Він не прагнув війни, мріяв про мирне життя, про улюблену роботу, про виховання синів. Народився Володимир Іванович 26 липня 1980 року в селі Красний Колядин. Там здобув середню освіту, а у 2002 році закінчив Бобровицький сільськогосподарський технікум. Працював головним зоотехніком в агрофірмі «Обрій LTD» у селі Харкове. На жаль, війна зруйнувала всі його плани і обірвала життя.

Герой був похований 31 жовтня 2014-го в селі Харкове. Його сини залишилися без батьківської любові, а мати – без синівської турботи. На будівлі Красноколядинської школи, де навчався Володимир Кунденко, у березні 2015 року встановлено меморіальну дошку. На Алеї слави військової частини с-ща Гончарівське Чернігівської області встановлено пам’ятник загиблим у бою за Донецький аеропорт В. І. Кунденку та його екіпажу. Указом Президента від 15 травня 2015 року Володимир Кунденко був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня та посмертно – нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту». 30 листопада 2021 року він отримав Почесну відзнаку Чернігівської обласної ради «За мужність і вірність Україні». Вічна пам’ять Герою! Ми живемо і пам’ятаємо!

4 жовтня також виповнюється 3 роки від дня світлої пам’яті захисника України Олексія Олександровича БУРАКОВА, який загинув, виконуючи бойове завдання біля міста Соледар на Донеччині. Олексій народився 26 листопада 1980 року в селі Павино Костромської області. У дитинстві його мама переїхала до села Довгалівка Талалаївського району, де Олексій закінчив 11 класів. Строкову військову службу проходив у 72-й окремій механізованій бригаді. Після служби проживав у місті Козятин Вінницької області, працював на місцевому підприємстві. У серпні 2022 року Олексій Бураков був мобілізований до лав ЗСУ, служив стрільцем. Разом із побратимами він мужньо захищав українську землю. Захисник України був похований на центральному кладовищі у Талалаївці. Вічна пам’ять і шана Героям, які віддали своє життя за Україну!

Пам’ятаємо кожного, хто віддав життя за нашу свободу!

« повернутися