Сьогодні, 7 липня, у скорботі та глибокій шані, громада села Кульчини та численні гості провели в останню земну дорогу свого земляка – солдата Володимира Клименка. Навколішки, живим коридором пам’яті, люди зустрічали автомобіль з тілом захисника, демонструючи безумовну повагу до його жертовного подвигу. Володимир, 1978 року народження, тривалий час вважався зниклим безвісти, починаючи з серпня 2024 року, що додавало невимовного болю та невідомості його рідним.

Життєвий шлях Володимира розпочався у селі Северини Старокостянтинівського району. Після здобуття середньої освіти він вирішив опанувати професію, яка завжди була затребувана на українській землі – тракториста, успішно завершивши навчання у Новоселицькому професійно-технічному училищі. Його працьовитість, відповідальність та доброзичливість були рисами, за які його цінували всі, хто мав щастя знати Володимира.

Колеги з товариства «Агрокрай», де Володимир працював, згадують його як надійного та відданого своїй справі робітника. Він завжди був готовий прийти на допомогу, мав щире серце та позитивний погляд на життя. Саме таким, добрим і світлим, Володимир залишиться у пам’яті усіх, хто перетинався з ним на життєвому шляху.

З початком повномасштабного вторгнення Росії, як і тисячі інших патріотів, Володимир не залишився осторонь. У червні 2024 року він був мобілізований до лав Збройних Сил України, ставши на захист рідної землі. Він свідомо обрав шлях воїна, розуміючи всі ризики та виклики, які несе військова служба.

Трагічна звістка про його загибель прийшла 27 серпня 2024 року. Володимир Клименко загинув на війні, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Красногорівка, що у Покровському районі Донецької області. Ця територія є однією з найгарячіших точок на карті бойових дій, де українські воїни щодня демонструють неперевершену мужність та героїзм. Його життя обірвалося за Україну, за мирне небо, за свободу майбутніх поколінь. Смерть Володимира – це непоправна втрата не лише для його родини та громади Кульчин, а й для всієї України.

Церемонія прощання з Героєм України відбулася на центральній Площі Незалежності, де зібралися сотні людей, щоб віддати останню шану своєму захиснику. Слова скорботи та співчуття звучали на панахиді, що була проведена у храмі Різдва Пресвятої Богородиці ПЦУ села Кульчини. Серця всіх присутніх були сповнені болю, але й гордості за відважного сина України.

Поховали Володимира Клименка з усіма військовими почестями на кладовищі його рідного села. Важливо зазначити, що усі витрати, пов’язані з гідним похороном воїна, були повністю профінансовано з бюджету громади, що є свідченням підтримки та шани до тих, хто віддає найцінніше за свою країну.

Висловлюємо найглибші та найщиріші співчуття рідним і близьким Володимира. Його самовідданий подвиг назавжди закарбується у серцях усіх українців. Хай вічна пам’ять про його мужність, відвагу та любов до Батьківщини буде жити вічно. Кожен, хто знав Володимира, пам’ятатиме його як світлу людину, яка віддала своє життя за велику справу – перемогу України. Хай вічна слава про нього буде нашим дороговказом у боротьбі за вільне майбутнє.

Вічна слава та вічна шана Захиснику України!