Вже рік минув з дня, коли Герой Драчук Іван Іванович, позивний «ГРІМ», відійшов у вічність. 03 червня – день пам’яті про нашого Героя-земляка.

Сьогодні міський голова Ніла Островська разом зі старостою Западинського старостинського округу Валентиною Константін, разом із родиною та близькими Героя Драчука Івана Івановича відвідали місце його спочинку, щоб вшанувати його пам’ять. Вони поклали квіти на могилу та вшанували хвилиною мовчання. Він назавжди залишиться в нашій пам’яті, як символ мужності та відданості.

Іван народився 9 жовтня 1996 року в мальовничому селі Западинці, Красилівського району, у звичайній українській родині. Він був первістком і довгоочікуваною дитиною.

З ранніх років Іван виявляв серйозність та працьовитість. Його цікавила сільськогосподарська техніка та тваринництво. Особливу любов він відчував до дідуся, з яким проводив багато часу. Разом вони доглядали коней, косили сіно, заготовляли дрова, розводили курей та кролів. Бібліотекар Надія Григорівна згадує, що Іван часто відвідував бібліотеку, де найбільше цікавився книгами про тварин і сільськогосподарську техніку.

У 2003 році Іван розпочав навчання в Западинській ЗОШ І-ІІІ ступенів, яку закінчив у 2014 році. У школі він був старанним учнем, спокійним та тихим хлопчиком. Герой Драчук Іван Іванович завжди відзначався відповідальністю та добротою.

Зі слів класного керівника Мормолюк Ганни Зіновіївни:

«Іван був звичайним сільським хлопцем, який цінував мирне життя, любив свою країну, село, родину, друзів, поважав односельчан. Про війну знав лише з історії. Він був чуйний, доброзичливий та працьовитий. Особливо шанував свого діда Петра, який виховував його, прищеплюючи любов до праці.

Я була його класним керівником з 5 по 11 клас. Він вчився відповідно до своїх здібностей, був неконфліктним, спокійним. Герой Драчук Іван Іванович міг принести багато користі, але, на жаль, доля склалася інакше.

Він пішов захищати Україну, щоб люди жили в мирі, спокої, щасливо. Коли приїжджав у відпустку, відвідував мене з однокласницею Катериною Галузінською. Ми довго говорили про війну, життя, шкільні роки.

Іван змужнів, по-іншому дивився на життя, але був впевнений у нашій Перемозі та в тому, що Україна буде вільною, а він повернеться відбудовувати її. Я впевнена, що однокласники та жителі села завжди пам’ятатимуть його. Вважаю, що вулицю, де він жив, варто перейменувати на його честь – Івана Драчука».

Після школи Іван навчався в Красилівському професійному ліцеї на слюсаря-зварювальника.

Після навчання був призваний на строкову службу в армію. З 2016 по 2017 рік служив у Національній гвардії України в Києві.

Після армії працював охоронцем в ТОВ «Житниця», потім з батьком на будівництві. Іван мріяв про власний будинок у селі, господарство та трактор. Його мрії частково здійснилися: будинок отримав у спадок, трактор купив, але не встиг повноцінно господарювати. Війна зруйнувала його плани.

3 травня 2022 року Іван був мобілізований до Збройних Сил України. Проходив підготовку при Красилівському військкоматі, навчався в Маківі, Києві. Отримав звання стрілець-старший солдат. Після навчання служив у Роботиному Запорізької області. Побратими згадують його як відважного, хороброго воїна, завжди готового допомогти.

За період перебування на передовій Іван двічі був у відпустці: у жовтні 2023 року та в лютому 2024 року. Відвідував школу, класного керівника, сусідів, волонтерську базу «Кулінарний фронт». Завжди був привітним та відкритим до спілкування. Герой Драчук Іван Іванович назавжди залишиться в наших серцях.

Ваня часто телефонував додому, особливо мамі, з якою був дуже близький. Навіть на завданні знаходив можливість повідомити, що живий та здоровий.

Напередодні останнього виходу на завдання у нього було передчуття. Він сказав мамі, що, можливо, телефонує востаннє, і якщо загине, то загине Героєм. Материнське серце відчувало біду. У день загибелі вона цілий день плакала. Це було 3 червня.

4 червня побратим повідомив сестрі Ірині про загибель Івана в бою, звідки його неможливо було забрати. Офіційно повідомили про зникнення безвісти 8 червня.

Завдяки другу дитинства Сергію, який також служить на Запорізькому напрямку, тіло вдалося забрати з поля бою.

Іван Драчук загинув 3 червня 2024 року в районі Роботиного Пологівського району Запорізької області, вірний військовій присязі до останнього подиху.

У розквіті сил його життєвий шлях обірвався. Йому навіки 27…

В Івана залишились тато, Іван Петрович, мама, Тетяна Володимирівна, сестри: Ірина та Поліна. За вірність присязі, мужність, самовідданість та героїзм міський голова Ніла Островська вручила рідним Івана Драчука нагрудний знак «Почесний громадянин Красилівської міської територіальної громади». Герой Драчук Іван Іванович назавжди в нашій пам’яті.

Світла і вічна пам’ять Захиснику Незалежності та цілісності України.

« повернутися