Вічна пам’ять Герою Івану Драчуку з Красилівщини

03 червня минає рік з дня загибелі Героя-земляка Драчука Івана Івановича, позивний «ГРІМ». Красилівська громада вшановує пам’ять свого захисника.

Міський голова Ніла Островська, староста Западинського округу Валентина Константін, рідні та близькі відвідали могилу Героя, поклали квіти, вшанували хвилиною мовчання. Іван Драчук народився 9 жовтня 1996 року в селі Западинці, Красилівського району, у простій родині. Він був старшою дитиною, на яку покладали великі надії.

З дитинства Іванко був серйозним, працьовитим, цікавився сільським господарством, технікою, тваринами. Особливо любив дідуся, з яким проводив багато часу. Разом доглядали коней, заготовляли сіно, дрова, розводили курей, кролів. Як згадує бібліотекар Надія Григорівна, хлопець часто відвідував бібліотеку, де найбільше цікавився книгами про тваринництво та сільськогосподарську техніку.

З 2003 року Іван навчався у Западинській школі, яку закінчив у 2014 році. У школі був старанним учнем, спокійним, тихим. Класний керівник Ганна Зіновіївна Мормолюк згадує: «Іван був звичайним сільським хлопцем, любив мирне життя, свою країну, село, родину, друзів. Про війну знав лише з історії. Чуйний, доброзичливий, працелюбний. Дуже поважав діда Петра, який прищеплював йому любов до праці».

Ганна Зіновіївна була класним керівником Івана з 5 по 11 клас. За її словами, він вчився відповідно до своїх здібностей, був неконфліктним. «Він міг принести багато користі, але доля вирішила інакше. Герой пішов захищати Україну, щоб люди жили мирно, щасливо. Коли приїздив у відпустку, ми розмовляли про війну, життя, шкільні роки. Іван змужнів, дивився на життя іншими очима, але був впевнений у Перемозі, вільній Україні, мріяв відбудовувати її».

Однокласники, жителі села завжди пам’ятатимуть його. Вулицю, де жив Герой, варто перейменувати на його честь – Івана Драчука.

Після школи Іван навчався у Красилівському професійному ліцеї на слюсаря-зварювальника. Після навчання проходив строкову службу в Національній гвардії України в Києві (2016-2017). Повернувшись, працював охоронцем, потім з батьком на будівництві.

Іван мріяв про власний будинок у селі, господарство, трактор. Мрії здійснилися: отримав будинок у спадок, купив трактор, але не встиг повноцінно господарювати. Війна зруйнувала плани. 3 травня 2022 року Івана мобілізували до ЗСУ. Після підготовки у Красилові, навчання у Маківі, Києві, отримав звання стрілець-старший солдат.

Службу проходив у Роботиному, Запорізької області. Побратими згадують Івана як відважного, хороброго, завжди готового допомогти. «Ваня ніколи не відмовлявся від найризикованішої роботи. Був скромним, але відважним воїном».

За час перебування на передовій Іван двічі приїздив у відпустку. Відвідував школу, класного керівника, сусідів, волонтерів «Кулінарного фронту». Був привітним, відкритим до спілкування. Часто телефонував мамі, з якою мав тісний зв’язок. Навіть на завданні знаходив можливість повідомити, що живий. Напередодні останнього виходу на завдання мав погане передчуття, сказав мамі, що телефонує востаннє і, якщо загине, то Героєм. Материнське серце відчувало біду.

4 червня побратим повідомив сестрі Ірині про загибель брата на полі бою, звідки його неможливо забрати. Офіційно повідомили про зникнення безвісти 8 червня. Завдяки однокласнику Сергію, який також служить на Запорізькому напрямку, вдалося забрати тіло. Іван Драчук загинув 3 червня 2024 року в районі Роботиного, Запорізької області. Вірний присязі до останнього подиху. Йому було 27…

У Івана залишились батьки, сестри Ірина та Поліна. За вірність присязі, мужність, героїзм, виявлені під час виконання бойових завдань, 8 вересня 2024 року міський голова Ніла Островська вручила рідним загиблого Івана Драчука нагрудний знак «Почесний громадянин Красилівської міської територіальної громади». Світла пам’ять Захиснику України!