Вічна пам’ять Герою! Товстоп’ят Владислав Русланович, народжений 17 вересня 1999 року в мальовничому селі Северинівка, віддав своє життя за Україну. З дитинства він виявляв жвавість, допитливість та неабияку наполегливість. З ранніх років Владислав захопився спортом, зокрема греко-римською боротьбою, де здобував високі нагороди на обласних чемпіонатах та неодноразово ставав переможцем міжобласних змагань. Його шкільні роки минули в Северинівській школі.

У 2017 році доля привела його до Національної академії Служби безпеки України, де він обрав шлях служіння державі, спеціальність “Національна безпека”. У 2021 році Владислав здобув освітній рівень “бакалавр” та успішно пройшов навчання за програмою підготовки офіцерів запасу. Його прагнення до знань не зупинялося, і він планував продовжити навчання в академії СБУ.

У його серці жила мрія про створення міцної родини. Його коханою стала Лілія, з якою він бачив своє майбутнє: спокійне життя, власний дім, щасливі діти. Ця мрія надавала йому сил.

З 27 лютого 2022 року розпочалася нова, героїчна сторінка життя лейтенантанта Владислава Товстоп’ята у лавах 456 бригади транспортної авіації імені Дмитра Майбороди. Молодий офіцер проявив себе як відповідальний командир взводу охорони батальйону. Він продовжував навчання в академії СБУ дистанційно, здобуваючи ступінь магістра, і одночасно сумлінно виконував військовий обов’язок.

Після інтенсивних тренувань, тактичної та вогневої підготовки, які Владислав Товстоп’ят проходив із юних літ, його підрозділ був направлений до новосформованої Зведеної стрілецької бригади Повітряних Сил ЗС України. Пройшовши злагодження та додаткові курси, Владислав вирушив на Схід України, де точилися запеклі бої з ворожими силами.

На передньому краї оборони, лейтенант Владислав Русланович разом із побратимами мужньо тримав захист довірених рубежів. 09 квітня 2023 року, біля населеного пункту Новобахмутівка, позиції лейтенанта Товстоп’ята зазнали нищівного артилерійського обстрілу. Під час виконання бойового завдання, спрямованого на відбиття ворожої атаки, Владислав Русланович, виявивши надзвичайну хоробрість, захищав Батьківщину зі зброєю в руках. На жаль, він отримав важкі поранення, несумісні з життям.

За видатну особисту мужність, героїзм та самовідданість у захисті державного суверенітету й територіальної цілісності України, а також за вірність військовій присязі, лейтенанту Владиславу Товстоп’яту було присвоєно чергове військове звання “старший лейтенант”, на жаль, посмертно. Його поховали в рідному селі Северинівка, на місцевому кладовищі. Щирі співчуття родині та близьким. Ми пам’ятаємо, любимо та цінуємо подвиг Героя!