У Болехівській центральній міській бібліотеці відбувся книжковий вернісаж «Ідеї, що випередили час», присвячений 145-й річниці від дня народження видатного українського письменника, драматурга та громадсько-політичного діяча Володимира Винниченка. Ця подія зібрала поціновувачів української літератури та історії, щоб вшанувати постать, чиї ідеї й досі резонують у сучасному суспільстві.

Володимир Винниченко, народжений 26 липня 1880 року в Єлисаветграді (нині Кропивницький), пройшов складний, але надзвичайно насичений шлях. Його дитинство, проведене в родині, яка не вирізнялася особливим статком, не завадило йому проявити виняткові здібності. Навчання в гімназії, яке він розпочав у 1890 році, стало важливим етапом, де його талант був помічений, але й де почалися його перші кроки у революційній діяльності. Це призвело до виключення з гімназії, але не зламало прагнення до знань і боротьби за свої ідеали.

Успішно склавши іспити на атестат зрілості, Винниченко вступив до Київського університету, де продовжив свою революційну діяльність, очоливши «Студентську громаду». Його арешт у 1902 році та подальші переслідування лише зміцнили його рішучість. Заборона жити у великих містах, виключення з університету та навіть військова служба не зупинили його – він продовжував пропагандистську діяльність, навіть дезертирувавши та емігрувавши до Галичини, щоб уникнути арешту.

Повернення до України було пов’язане з новими ризиками: за перевезення нелегальної літератури та дезертирство його знову заарештували. Звільнення відбулося лише завдяки революції 1905 року та амністії. Однак, усвідомлюючи небезпеку нового арешту та довічної каторги, Винниченко знову емігрував, проживаючи в різних країнах Європи. Незважаючи на це, він продовжував активно брати участь у політичному житті, нелегально відвідуючи Україну та Москву.

Революція 1917 року застала його в Москві, після чого він повернувся до України, де відіграв ключову роль у формуванні першого уряду Української Центральної Ради, обіймаючи посаду голови Генерального секретаріату. Його політична діяльність тривала: він очолював Український національний союз, виступав за відновлення УНР та Директорії. Однак, через розбіжності з Симоном Петлюрою, Винниченко залишив уряд і знову виїхав за кордон.

В еміграції Володимир Винниченко зосередився на літературній та мистецькій діяльності, підтримуючи зв’язки з українською діаспорою. Переїхавши до Франції, він придбав садибу у містечку Мужен, де й прожив останні роки свого життя. Навіть під час німецької окупації він залишався вірним своїм принципам, відмовившись співпрацювати з нацистами. Після війни він активно виступав за мир та роззброєння. Володимир Винниченко пішов з життя 6 березня 1951 року, залишивши по собі величезну літературну спадщину та ім’я, яке назавжди вписане в історію України.