Прапор Надії — це потужний символ, який нагадує про долю українських військовополонених та тих, хто зник безвісти. Ця унікальна ідея належить Сергію Волинському, захиснику «Азовсталі» та колишньому військовополоненому. Його прагнення вшанувати пам’ять та висловити непохитну боротьбу за українських захисників втілилося в цьому стязі.

Прапор Надії підіймають у різних куточках України, що робить його потужним знаком пам’яті, незламної боротьби та єдності. Зазвичай цей стяг майорить біля адміністративних будівель, слугуючи постійним нагадуванням про тих, хто чекає на повернення додому.

Символіка Прапора Надії криється у його двоколірній структурі: біла та чорна смуги. Біла смуга уособлює собою надію та безперервну, невпинну боротьбу за повернення своїх. Вона символізує віру в краще майбутнє та в те, що кожен український воїн повернеться додому. Чорна ж смуга — це гірке нагадування про смерть, тягар полону та невідворотні втрати. Вона вшановує пам’ять полеглих та тих, хто пережив жахи полону.

Разом ці контрастні кольори зливаються в єдине, потужне полотно — символ незламного духу та боротьби за кожного українця, хто ще перебуває в полоні або вважається зниклим безвісти. Україна щиро чекає на своїх героїв, на кожного, кого ворог досі утримує. Цей Прапор Надії буде піднятий доти, доки всі до єдиного українці не повернуться додому, до своїх родин.

Наша віра та боротьба не мають зупинятися, адже ми чекаємо на кожного! І так буде!

« повернутися