Минув майже рік відтоді, як війна забрала життя нашого земляка, мужнього воїна — Романюка Івана Івановича. Цей рік став роком невимовного болю, глибокого смутку, але й водночас роком безмежної вдячності за його незламну відвагу та самопожертву перед обличчям ворога.

Сьогодні, вшановуючи світлу пам’ять, у Колочавській громаді помолилися за упокій душі Романа Івана Івановича. Цей день став днем єднання у скорботі. Поруч із найдорожчими – батьками, для яких Іван був єдиним сином, зібралися рідні, представники громади, воїни, побратими, члени сільради та всі небайдужі, хто прийшов розділити біль втрати та висловити шану нашому Герою.

Три роки свого життя Іван Романюк мужньо боронив рідну Україну, залишаючись непохитно вірним присязі та своєму найвищому обов’язку. Він пройшов крізь найважчі випробування, які принесла війна, демонструючи стійкість духу, незламну відвагу та непохитну віру в нашу майбутню перемогу. Його відданість справі захисту Батьківщини гідна найвищої поваги.

Земна скорбота охоплює нас, адже неможливо знайти слова, які могли б зменшити невимовний біль батьківського серця. Втрата єдиного сина – це незагойна рана. Ми схиляємо голови у глибокій скорботі разом із родиною Романюк, розділяючи їхній нестерпний біль. Ми безмежно вдячні Івану за його жертовність, мужність і безмежну любов до рідної землі, яку він захищав до останнього подиху.

Пам’ять про Івана Романюка, нашого Героя, назавжди житиме в наших серцях. Вона буде жити в наших молитвах, у щирих спогадах, у кожному мирному дні, який виборюється сьогодні завдяки таким відважним воїнам, як він. Його подвиг – це заповіт майбутнім поколінням.

Вічна пам’ять і незгасна слава Герою, Романюку Івану Івановичу.

« повернутися