Сьогодні, 5 липня 2025 року, село Вікторівка Ніжинського району занурилося у глибоку скорботу, прощаючись зі своїм Героєм – воїном, справжнім патріотом ГАЙДЕЄМ МИКОЛОЮ ПЕТРОВИЧЕМ. Цей день назавжди залишиться в історії громади як день вшанування великої мужності та самопожертви. Поховання відбулося з усіма військовими почестями, адже Микола Петрович віддав найцінніше – своє життя – за свободу та незалежність України. Вічна пам’ять Миколи Гайдея буде жити в серцях вдячних земляків.

Життєвий шлях Миколи Петровича розпочався 13 липня 1965 року в сусідньому селі Леонідівка Ніжинського району. Згодом його родина переїхала до Вікторівки, де він зростав, формувався як особистість. У 1981 році він успішно закінчив Вікторівську восьмирічну школу, заклавши основи для свого майбутнього. Прагнення до практичних знань привело його до Ніжинського ПТУ № 18, де він здобув професію токаря – фахівця, чия праця завжди була важливою. Свій трудовий шлях Микола Петрович розпочав на заводі «Прогрес», де його цінували за сумлінність та професіоналізм.

Важливою віхою в його житті стала строкова служба в лавах Збройних Сил. З 1983 по 1985 рік Микола Петрович служив у ракетних військах на Астраханщині, здобуваючи досвід та гартуючи характер. Після повернення до рідного краю він продовжував працювати на благо громади – спочатку в колгоспі с. Вікторівка, а згодом – у ПАТ «Ніжинський хліб». Усі, хто знав Миколу Петровича, відзначали його працьовитість, порядність та доброзичливість. Він був люблячим батьком для своїх трьох доньок, а також незмінно підтримував дуже теплі та щирі стосунки зі своєю матір’ю, що підкреслювало його глибоку людяність та сімейні цінності. Ця гірка подія ще раз нагадує про ціну, яку платить наш народ за мир, і наскільки цінна пам’ять Миколи Гайдея для його рідних.

Коли у лютому 2022 року розпочалося повномасштабне вторгнення, Микола Петрович, як справжній захисник України, не зміг стояти осторонь. У квітні 2022 року, не вагаючись, він добровільно долучився до лав Збройних Сил України, ставши на захист своєї Батьківщини. Це було свідоме рішення людини, яка глибоко розуміла цінність свободи та відповідальності. Його мужність та відданість стали прикладом для багатьох. На жаль, війна нещадна, і доля виявилася жорстокою для Миколи Петровича. 18 травня 2022 року він потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, виконуючи свій військовий обов’язок. Після цього інциденту йому довелося тривалий час проходити складне лікування за кордоном, борючись за своє життя.

24 червня 2025 року, на 59-му році життя, в місті Копенгаген (Данія) обірвалося життя нашого мужнього земляка, Героя війни, захисника України, Гайдея Миколи Петровича. Ця звістка шокувала та засмутила всіх, хто його знав. Сьогодні ж, у день поховання, зібралося чимало людей, щоб вшанувати пам’ять Героя-земляка та провести його в останню земну дорогу. Серед них були друзі, односельці, представники керівництва громади, побратими-військовослужбовці, знайомі – усі, хто прийшов віддати шану відважному воїну та висловити свої співчуття. Кожен розумів, що прощається з людиною великого серця та незламного духу. Вічна пам’ять Миколи Гайдея назавжди залишиться символом нескореності українського народу.

Біль і смуток торкнулися сердець усіх, хто прощався із загиблим, адже його втрата – це непоправна втрата для всієї громади та країни. У цей скорботний час ми висловлюємо найщиріші співчуття рідним та близьким Миколи Петровича. Сумуємо разом з вами у цю гірку хвилину і поділяємо ваш біль. Нехай світла пам’ять Миколи Гайдея вічно живе в наших серцях. Ми завжди пам’ятатимемо його як відважного захисника, люблячого сина і батька, справжнього патріота України. Герої не вмирають! Вони залишаються в наших серцях, надихаючи на боротьбу та віру в перемогу. Слава Україні! Героям Слава!

« повернутися