В онлайн-проєкті «Легенди про походження назв міст, селищ і сіл Чернігівщини» до вашої уваги розповідь про село Патюти Козелецької громади.
Село Патюти – центр старостинського округу, якому підпорядковані села Будище, Гладке та Сморшки. Розташоване за 18 км від Козельця, 30 км від залізничної станції Носівка, 73 км від обласного центру – Чернігова. Місцевість раніше була вкрита лісами й надмірно заболочена.
Про це село відомо з 1660 року (так говорили старожили). А назва його походить від прізвища першого поселенця. За легендою, козак Патюта був вихідцем із Білорусі (можливо, через це мові жителів Патют притаманний особливий діалект, якого немає в окрузі). Цей чоловік переховувався від переслідувань. Тут його влаштовували «високий ліс очерету» й житло на найвищому місці, де пізніше Патюта збудував церкву.
Характерним для села було те, що населяли його так звані «вільні козаки». У 1890 році за кошти тутешніх мешканців у Патютах була споруджена дерев’яна церква висотою 28 метрів, зразком для побудови якої послужила Трьохсвятительська церква в Лемешах. Новозбудований храм мав три входи, всередині був красивий іконостас, багато цінних ікон. Кілька ікон і церковних книг збереглося у жителів села. Церква стояла до 1962 року.
За спогадами, в 1894 році в Патютах була побудована школа – дерев’яна, з цегляним фундаментом.
У 1903 році за кошти громади розпочалося будівництво нової школи, яке закінчилося в 1906-му. Школа була чотирикласною і називалася сільсько-приходською. Через роки вона перейшла у відомство земства.
У 1920 році в селі було 28 вітряних млинів, крупорушка, кузня і маслобойка.
На фронтах громадянської війни воювало близько 40 патютинців, із яких 6 загинуло.
У 1932 році Патютинську початкову школу реорганізували в семирічну. Лікарні в селі не було, а лише в 1930 році відкрито медпункт.
Під час Голодомору 1932–19333 років у Патютах померло від голоду 40 людей.
У 1934–1935 роках у селі були побудовані комори, а пізніше – млин і паровик.
У 1934 році закрили церкву, після цього там зберігалося зерно.
У 1940 році завдяки спорудженому вручну каналу «Калита-Гало» протяжністю 8 км болота були осушені. Вода стікала в річку Остер за 4 км від села.
Почалася Друга світова війна. 450 патютинців пішло на фронт (212 загинуло), а в колгоспі стали працювати пенсіонери, жінки, підлітки. 9 вересня 1943 року село було звільнене.
У 1957 році в Патютах установлено пам’ятний знак на честь воїнів, які загинули при обороні села в 1941 році.
У 1960 році збудували сільський клуб на 350 місць зі стаціонарною кіноустановкою та бібліотекою.
У 1962 році виділили ділянки для будівництва школи в декількох місцях. Але керівництво школи вирішило будувати її там, де стояла церква. Жителі села були проти цього. Щоб люди відступили, було вирішено зруйнувати храм. Ікони і все, що було в ньому, вивезли в Будищанську церкву.
1963–1964 навчальний рік розпочався в новому типовому приміщенні середньої школи.
У 1968 році в Патютах установлено обеліск Слави на честь жителів села, які загинули на фронтах Другої світової війни.
У 1975 році відбувається об’єднання колгоспів сіл Сморшки й Патюти.
У 1983–1985 роках в урочищі Гало між селами Патюти, Сморшки та Гладке облаштовано озеро площею 120 гектарів.
1988 рік – уводиться в дію приміщення Патютинської дільничної лікарні.
У 2001 році у приміщенні колишньої контори колгоспу відкрито церкву.
У 2008 році в центрі села встановлено пам’ятний знак жертвам голодомору.
У 2014 році, з початком російської агресії в Україні, патютинці не залишились осторонь біди й пішли боронити свою Батьківщину на сході України. Це молоді хлопці, які проживають або проживали в Патютах.
На захист рідної землі стали два брати – Денис Миколайович та Сергій Миколайович Матюшки. Денис Матюшко – підполковник Збройних сил України, за участь в АТО має нагороди – два ордени: «За мужність» ІІІ ступеня та орден Богдана Хмельницького ІІ ступеня, був тяжко поранений у боях. До лав ЗСУ доєдналися два брати – Олег Михайлович та Ігор Михайлович Запеки, Василь Михайлович Кардаш, Сергій Миколайович Кардаш, Олександр Володимирович Савенко, Олег Володимирович Савенко, Олександр Михайлович Матюшко. Усі ці хлопці мужньо захищали Україну.
#ЛегендиЧернігівщини #КозелецькаТериторіальнаГромада
#селоПатюти