В пам’ять односельцю- Герою Гап’яку Володимиру.

Весна квітує і приносить позитив,
Але війна його нещадно забирає.
Закрався в душі односельців траур, негатив,
Бо воїна – Героя ” На щиті” стрічає.

Став добровольцем наш сусід Володимир,
Пішов сміливо захищати Україну.
Він прагнув, щоби швидше настав мир,
Натомість траур і нестерпний біль прийшов в родину.

Осиротіли дочка й три сини,
Вдовою залишилася дружина.
Не вберегли щирі матусі молитви,
Не дочекався з війни батько живим сина.

Не зміг, на жаль, прожити довгий вік,
Щоби радіти дітям та онукам.
Роки спинили так раптово лік,
А час тривоги й довговічності розлуки.

Рідня не хоче вірити у те,
Що батько не повернеться додому.
Адже було у нього серце золоте,
А вмілі руки все створили в ріднім домі.

Та й кожному в селі він допоміг,
Бо не умів нікому відказати.
Сумлінно працював, як тільки міг,
То й хочеться йому вдячні слова сказати.

За добрі справи, що в житті створив,
Що не ховався від війни він за спиною.
Лиш світлі спогади на згадку залишив,
Подяка щира і поклін, тобі , Герою!

14.04.2024р.