Антон Долганенко, вшановуємо пам’ять загиблого героя, народився 19 січня 1990 року в місті Кіровоград (нині Кропивницький). Його дитячі та юнацькі роки пройшли в селі Залізничне, де він здобував освіту в Сухоташлицькій загальноосвітній школі. Після дев’ятого класу Антон вступив до Голованівського СПТУ, здобувши фах електрика.

У 2009 році Антон Долганенко був призваний до лав Збройних Сил України, де проходив службу у навчальному центрі «Десна». Після демобілізації він здобував досвід, працюючи на будівельних об’єктах по всій Україні. З 2015 року брав участь в антитерористичній операції, демонструючи свою відданість. З 2019 року працював електриком у місті Боярка на Київщині.

30 квітня 2024 року, у час, коли Україна потребувала захисту, Антон Долганенко був мобілізований Подільським РТЦК та СП міста Києва. Він проходив військову службу на посаді командира бойової машини – командира відділення механізованого взводу в одній із військових частин.

11 червня 2024 року родина отримала страшну звістку: 24 травня 2024 року, поблизу населеного пункту Андріївка на Донеччині, молодший сержант Антон Долганенко, вірний військовій присязі, мужньо виконавши військовий обов’язок, загинув у бою за свободу та незалежність України. Його самовідданість врятувала життя побратима, який зміг вказати точне місце, де Антон героїчно загинув. Процес ідентифікації тіла був тривалим, потребував здачі ДНК та очікування результатів понад рік.

14 жовтня 2025 року, після ретельних експертиз, було отримано офіційне підтвердження загибелі Антона. 16 жовтня 2025 року громада Вільшанщини з почестями попрощалася зі своїм героєм, проводжаючи Антона Долганенка в останню путь на його малу батьківщину, до села Залізничне.

Виконавчий комітет та депутатський корпус Вільшанської селищної ради, а також усі мешканці громади висловлюють глибокі співчуття рідним та близьким Антона Долганенка. Бажаємо сил та витримки пережити цю невимовну втрату. Низький уклін та світла пам’ять Герою, який у найтяжчий час став на захист суверенітету та незалежності нашої держави. Вічна пам’ять Антону!

« повернутися