В Ужгороді вшанували мощі новопрославленого блаженного Петра Павла Ороса. Сьогодні, 28 вересня 2025 року, греко-католицький Хрестовоздвиженський кафедральний собор в Ужгороді став місцем особливої духовної події. Відбулася Подячна Божественна Літургія, яку очолив Преосвященний Владика Теодор Мацапула. Виголосив зворушливу гомілію Його Еміненція Кардинал Ґжеґож Рись. Серед почесних гостей був Апостольський Нунцій, Його Екцеленція Архиєпископ Вісвальдас Кульбокас, а також численні єпископи, духовенство та віряни. Після Літургії потужні мощі блаженного Петра Ороса були урочисто покладені на бічному вівтарі катедрального собору для загального почитання та зберігання, ставши святинею для тисяч вірян. Ця подія символізує незламність віри та духовну спадщину краю.

Напередодні, 27 вересня, в селі Білки, де отець Петро Орос довгий час служив парохом, відбулася історична подія – його урочиста беатифікація. Від імені Папи Лева XIV, чин беатифікації провів Кардинал Ґжеґож Рись з Польщі. Він урочисто проголосив мучеництво священника, який віддав своє життя за віру Христа та свою паству, ставши прикладом справжньої відданості. Беатифікація стала визнанням його подвигу та святості життя.

Петро Павло Орос народився 14 липня 1917 року в селі Бірі, що на Закарпатті, у сім’ї священика отця Івана Ороса та його дружини Єлизавети Раковської. З раннього дитинства він залишився сиротою, але виховувався в родинах близьких родичів. У 1937 році, відчувши сильне покликання продовжити священничу традицію своєї родини, вступив до семінарії в Ужгороді. 18 червня 1942 року, будучи неодруженим, він був рукоположений на священника в селі Доманинці Мукачівської греко-католицької єпархії. Його першим місцем служіння стало село Великі Ком’яти. Вже через два роки, коли Закарпаття було окуповане Червоною армією, розпочалися жорстокі переслідування Української Греко-Католицької Церкви. Священнослужителів тероризували, заарештовували, засилали до Сибіру та вбивали. Однак, цей тиск не зламав духу отця Петра Ороса. Навіть під час заборони діяльності Церкви, отець Петро продовжував таємно служити своїй пастві, сповідаючи, хрестячи дітей та благословляючи шлюби в нічний час. 28 серпня 1953 року, прямуючи до хворого парафіянина, він був підступно розстріляний офіцером міліції. Його мученицька смерть стала свідченням непохитної віри.

Сьогодні мощі блаженного Петра Павла Ороса, внесене до ужгородського кафедрального собору під величні співи, слугують живим нагадуванням про те, що навіть у найтемніші часи людської історії світло віри залишається незгасимим. Його приклад наслідування надихає сучасних християн бути стійкими у своїй надії та винахідливими у проявах любові до ближніх. Ця подія підкреслює важливість збереження духовних цінностей та вшанування героїв віри. Мощі блаженного стануть джерелом духовної сили та натхнення для багатьох.

Фото та інформація: Мукачівська греко-католицька єпархія