У скорботі та з глибокою шаною Ужгород сьогодні провів в останню земну дорогу свого полеглого Героя – сержанта Михайла Козака, гранатометника-електрика, який віддав своє життя за свободу та незалежність України. Ця трагічна подія стала черговим нагадуванням про високу ціну, яку наш народ платить за мирне майбутнє. Ужгород вшановує пам’ять кожного, хто став на захист Батьківщини.
Михайло Михайлович Козак народився 5 січня 1977 року і був невід’ємною частиною ужгородської громади. Після закінчення місцевої школи №12, де він здобув освіту, та проходження строкової служби в армії, Михайло присвятив себе праці в компанії «Укртелеком». Його життя було прикладом сумлінного ставлення до обов’язків та любові до рідного краю. Проте, коли на Україну прийшла велика біда, Михайло не вагався.
Із початком повномасштабного вторгнення, демонструючи справжній патріотизм та мужність, Михайло Козак добровільно став до лав Збройних Сил України. Він пішов захищати рідну землю, усвідомлюючи всі ризики, але вірячи у перемогу. Його шлях обірвався під час виконання бойового завдання 11 березня 2024 року у населеному пункті Іванівське Донецької області. Смерть Михайла Козака – це велика втрата не лише для його родини, а й для всього Ужгорода та України.
Церемонія прощання із загиблим воїном зібрала сотні людей на площі Народній. Віддати останню шану Герою прийшли його рідні, близькі друзі, колеги, а також представники міської влади – міський голова Богдан Андріїв, заступник міського голови Вадим Борець. Військовослужбовці, які пліч-о-пліч боролися з Михайлом, та численні містяни також прийшли висловити свою скорботу та вдячність. Атмосфера була сповнена глибокого смутку, але й незламної поваги до подвигу захисника.
Під час церемонії було зачитано пам’ятний лист від головнокомандувача ЗСУ генерала Олександра Сирського, що став знаком глибокої вдячності за жертовне служіння Михайла Козака у лавах Збройних Сил України. Цей лист підкреслює важливість кожного життя, відданого за свободу. Священники відслужили заупокійну літургію, підносячи молитви за упокій душі воїна. Після служби жалобна хода рушила до Пагорба Слави, де Михайла Козака поховали з усіма військовими почестями. Це місце тепер стане вічним нагадуванням про його героїзм. Ужгород ніколи не забуде свого сина.
Михайло Козак залишив по собі батьків та сестру, для яких його втрата є непоправним горем. Його пам’ять назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, і у літописі української боротьби за незалежність. Вічна пам’ять і безмежна шана Герою, який обрав шлях захисника і не схибив. Його подвиг є прикладом незламності духу для всіх українців, що продовжують боротися за мирне майбутнє.
